Мальцев Петр. Павший в бою.

У НЕБО СОКОЛОМ …

Я УПАВ НАД РОМЕНОМ

(реквієм невідомому солдатові)
Я упав, молодий, над Роменом у поле,
Вража куля гаряча у серце попала мені,
Прощавай, молода моя милая доле,
Я пливу в небесах, наче янгол, у ясному сні.

З вуст моїх не зірвалося жодного слова,
В мить останню майнуло у думці життя:
Стара хата біленька і хустка шовкова,
Що матуся носила її у великі свята.

Я любив тебе, мамо, за добреє серце, що мала,
За турботу, за ласку, за хліб, за дарунок життя,
Та триклята війна і любов, і надію забрала,
Не дала мені щастя, забрала моє майбуття.

Я востаннє дивлюся на небо крізь сльози і бачу:
Чорний ворон у синьому небі літа,
Він крилами змахне й забере мою вдачу,
А у мами в хатині погасне свіча.

Плачте, очі мої, бо за мною ніхто не заплаче,
Лийтесь, сльози гарячі, на серце і думи мої,
Чорний ворон в гаю на світанку закряче
По моїй бунтівній, незбагненій і грішній душі.

***
Стоїть високий дуб на схилі, над рікою.
Під дубом тим горбочки поросли травою.
Там сплять одвічним сном солдати невідомі,
Але не зна ніхто про це у них у домі.
Ні імені, ні слави, ні хреста,
І тільки плаче доля – сирота.
2013 р.

У НЕБО СОКОЛОМ …

У небо соколом полину високо,
Полину за море, в далекий край,
А ти, дівчинонько, моя коханая,
Змирися з долею, мене чекай.

З одного крилонька упало пір’ячко,
Ти біля серденька його тримай,
Якщо побачитись не хватить силоньки,
То будь щасливая і пам’ятай.

В краю за морем – яскраве сонечко,
Трава зеленая – ну справжній рай…
Та тільки серденько за милой скучило.
Додому хочеться, хоч помирай.

А в Україноньці та знову літечко,
Веселка-райдуга в небі сія,
В саду під вишнею моя родинонька,
Та тільки там давно мене нема.

Ой літо-літечко буяють квіточки,
Серце окутане в чари краси,
Ой діти-діточки, зів’януть квіточки,
Любов не вернеться, як не проси.
13 червня 2013 року

ОЙ ВИ, СОКОЛИ ЯСНІ

Ой ви соколи ясні,
Така ваша доля,
Вам би в небо високе,
Нащо вам неволя?

Вам би в небі високім
Розправити крила,
Подивитись на землю-
Яка ж вона мила!

Це земля ваша рідна,
Де ваше гніздечко,
Де вас мати зігріла,
Де забилось сердечко.

Бережіть свою землю,
Вона ваша сила,
Та любіть її щиро,
Вона не зрадлива.

За свій край, за родину,
Не шкодуйте нічого,
Душу й тіло віддайте,
Ради Бога святого.

Не терпіть та карайте
Усяку неволю,
Наче матінку рідну,
Бережіть свою волю.

Небо, сонце і вітер
Вас на крилах тримають,
Ваші думи крилаті
Душу вам зігрівають,

Ой ви, соколи ясні,
У синім просторі,
Ваше щастя – в польоті,
Нема кращої долі.
3 березня 2013 р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *