Стражданням, болями, страхами
Нас хочуть вибити з землі,
Спалити хочуть, та не вийде,
Короткі душі в вас, гнилі!
Ви стільки болю нам принесли.
Ви скільки горя притягли.
Земля здригається від цього.
Та не Боги ж ви, не Боги!
А замість серця – це відверто,
У вас каміння,москалі!
Йдете на смерть, а ради чого,
Щоб повернутись у труні!
Щоб так бездумно закінчити
Своє життя у 20 літ
І свій єдиний, Богом даний,
Єдиний зоряний політ!
Ви нам лишаєте назавжди
До вас ненависть у борні.
Не буде прощення ніколи
Допоки є ми на землі!
А потім зійде все насіння
І роду нашого, родів.
Вам нагадають покоління,
Вже нові – смерть батьків, синів!
Страхами, болями, стражданням
Ми переповнені, і вщерть!
Не залякає нас, повірте,
Титани ми, безжальна смерть!
Не знаєте, що ви ступили
На землю Господа святу.
Від кари вам не відкупитись!
Впитайте істину просту!
Ой, відступіть , я вас благаю!
Це шанс для вас. Настане час,
Народами прокляті, вірю,
Зітруть з лиця землі і вас!
Коли писала цей вірш серце плакало і душа.