Мати й дитя, Пікассо

СВОЄЇ МАТЕРІ ДИТЯ

Якби жила не в Україні,
Які б я мала почуття!
Рожденна тут, живу і нині.
Своєї матері дитя.
О, щедра Україна мати!
Все – святість. Он про що і річ:
Калина, мальви біля хати
І тиха українська ніч.
І з кожним роком все частіше
Вклоняюсь пращурам своїм.
Щось жалю завдає, щось тішить,
За щось безмежно вдячна їм.
Не хочу іншої я долі.
Далекі мандри відбулись.
Одна, як та береза в полі.
Минуле згадую: – Колись
І я жила не в Україні.
Тоді була я молода.
Неначе птаха в небі синім.
У вічність канули года.
Земля саксонська пам’ятає
Мій подих і легку ходу.
А в Україні підростають
Сини моїх синів. Іду
Собі назустріч невідомій.
Що уготовано мені?
І власна й класова свідомість
Не здатна „так” зробити з „ні”.
Січень,2008р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *