Потоком ніжності, чи радості, чи болю,
З душі людськóї виринаючи нестримно,
Немовби птах, що врешті вирвався з неволі,
Поезія народжується дивна.
Їй не властиві ні кордони, ані мéжі,
Її простóри — то безкрайність неоглядна,
Дивує, тішить, зачаровує, бентежить,
Воднóчас все так просто… і так складно…
Шанує людство її силу титанічну —
Там почуття і міць думóк, там досвід, Геній!
Непереможна, непоборена, велична,
Ніколи не покине свою сцену!
На крилах вічності — смілива, щира, вільна,
Вона кружляє у життєвій круговерті.
Минає все у цьому світі непостійнім,
Та істинна Поезія — безсмертна!..