Всі звикли, що в Ромнах
Давно є залізниця.
У даль нас повезе вона,
Немов на крилах птиця.
Зібрався хтось в дорогу
Чи хтось когось чекає.
Хто радісно, хто слізно
На рейки поглядає.
Когось веде за обрій
В новий незнаний світ,
Когось з добром поверне
На батьківський поріг…
Сто сорок років тому
ЇЇ сюди проклали,
Щоб зручно мандрувати
Роменці змогу мали.
Григорію Навроцькому
За це велика шана!
Домігся все ж, щоб протягли
Нам колію з Лібави.
Він двадцять років витратив
На цю велику справу.
Тож недарма він заслужив
Повагу, пам’ять, славу!
Й почесне громадянство
Григорій Миколайович
Має недарма,
Бо нічого важливішого
Від залізниці у Ромнах нема!