СИНИ Синів ти своїх віддала на війну І дочок своїх віддавала. Чи мала спокійну ти ніч,хоч одну, І скільки в житті ти страждала? Одна ти
ЧАС ЗУПИНИВСЯ
БЛАГАННЯ Слава Україні і героям слава! Україна наша – сильная держава. Де ти не родився, де не проживав, Матір-Україну ти не забував. Не забув червону
Минають дні…
Минають дні… Минають дні, минають ночі… Опале листя шелестить. У сні твої я бачу очі. І уявляю лиш на мить Тебе з собою поруч, мамо.
Марченко Ольга
Марченко Ольга народилася 28 липня 1976 року в місті Сєвєроморськ Мурманської області (Росія). У 1995 році сім’я переїхала в місто Лисичанськ на Донбасі. Нині проживає
Не отрекайся от себя – медпрацівникам ЦРЛ
Любові вічний подих Присвячується лікарці Золотар О. І. Любові вічний подих Витає навкруги. Він є в моїх долонях І на губах весни. В очах зимових
Кохана дівчина
Люба дівчино-красуне, Сонце, ластівко, кицюню, Ніжна, лагідна, вродлива І, як хвилька, говірлива. Все біжиш, біжиш, співаєш, Небо й зорі розважаєш. Світ в тобі цвіте, буяє,
Російським загарбникам
…На Кремлівській брехні далеко не заїдеш. Куди ви лізете, «брати», Землі вам мало, океанів ? Погляньте правді в вічі: ви Перетворились на тиранів . Забрали
МОЄ СЛОВО
ВКРАЇНСЬКА МОВА Вкраїнська мова розмаїта Іде до нас через віки, Барвиста, чиста, соковита, Як струмінь чистої ріки. Найбільше це добро народу, Вона з любистку та
ЩАСТЯ – ЖИТЬ
ПРОЛЕТІЛИ РОКИ Не буду рахувать свої роки. Вони так швидко в мене пролетіли Отак, як жовті восени листки, На дереві весни вже не зустріли. Та
ЛІТНІЙ ДОЩ
ЛИШ ВЕСНОЮ Запахло всюди вже весною. Заструменилася вода. Спів жайвора летить луною, І пролісок вже вигляда. Землею йде тепло весняне. Усе навколо ожива. Та інколи
ПРОСТИ
Та я сама, зовсім сама край неба Іду, іду… Прошу тебе — не треба, Не видавай самоті моє горе. Я по життю іду — безмежне
ВІДГОЛОСКИ
Розсипалась росою по траві Сльоза уже минулого сторіччя, Здається, що і край мій овдовів І вже не має власного обличчя. Блукаючи у травах у гірких,