Люба дівчино-красуне,
Сонце, ластівко, кицюню,
Ніжна, лагідна, вродлива
І, як хвилька, говірлива.
Все біжиш, біжиш, співаєш,
Небо й зорі розважаєш.
Світ в тобі цвіте, буяє,
Як троянда, розквітає.
Ти не плачеш – аж ніяк:
Сльози-перли просто так
В глибині душі сіяють
І тебе всю прикрашають.
Ти як ходиш – то літаєш,
А смієшся – сонцем сяєш,
Навкруги все осяваєш.
Неба німфа – Афродіта,
Пелюстками вся сповита.
Світ твій – ніжний, особливий,
Не для кожного – примхливий,
Бо твоє кохання – рай.
Полюбив – то все втрачай.
Я б хотів, щоб ти раділа
І ніколи не хворіла,
Щоб щасливою була
І трояндою цвіла!
