Ще – безвістя. Ще німо шляхам і морям. Ще із Йосипом в парі ідеш при надії – скоро вродиться хлопчик, твій син, Маріам! …Син твій
Я вертаюся
Зачинитись…Ридати ридма.. Утамовувать крик з руки… …А крізь вечора драну ринву просотались, течуть зірки і згасають в сухій скорботі сновидіннями сивих лип, на тремтливій найвищій
Турченко Вячеслав Михайлович
Народився у 1960 році в селі Олексіївка Роменського району Сумської області. Батьки – педагоги. Українець. У 1978 р. закінчив школу та поступив до Одеського Вищого
Ви просто уявіть
Ви просто уявіть, що є планети, Де все інакше, іншії світи. Там навпаки читаються газети, Кохання в тому рейсі не знайти. А може я вже
Важно то, что вы…
Мне не важен цвет лица. И не важно, как одеты. Важна мне, всего, душа. Не вопросы, а ответы. Мне не важно сколько лет. Что имеете
Вечірнє танго
Вечірнє танго танцювали, Там долі радісно сплились. Неначе птиці вигравали І гучно посмішки лились. Це було влітку, ми на святі. Завзяті, щирі, молоді. Думки були
Тебе кохаю
Тебе я бачу і радію. Кохаю, щиро так сміюсь. В душі плекаю лиш надію, Але зізнатися боюсь. Боюся, що мене не приймеш, Та бачу радість
Христос Рождається! Славімо його!
В святий благословенний вечір Свершилось диво, поміж див… Дорослим людям і малечі: Дай Боже щастя в кожен дім! Яскрава зірка з неба впала, Велику радість
Поруч кохана
Зимовий вечір, Поруч кохана. Руку на плечі, Одна жадана. Моє кохання Назавжди з нею. В душі бажання Щоб стать сім’єю. У домі свято, Кохання лине.
Нам не потрібно більше думати
Коли кохають нас – тікаємо. Коли кохаєм ми – страждаємо. Серця людей все розбиваємо, Але ніколи не згадаємо. Нам не потрібно більше думати, Всі почуття
Ромен-цвіт
Ромен-цвіт (пісня) І куди б я не їхала з міста, І куди б доля не занесла, Ромен рідний в веснянім намисті Завжди радо мене зустріча.
Обрії
Гей, за обрії покотилося. Покотилося й розлетілося Зорями,мріями,хмаринками, Комусь-сміхом, а комусь – сльозинками. Гей,бо ж,обрії, Що намріяли? Думи-думоньки Чим ви міряли? – Чиїмось ночами недоспаними,