Пам’яті Калнишевського У Пустовійтівці Калниш родився І отаманом запорожців став. У пам’яті народу залишився, Бо здобував свободу нам. Було так вічно й довго буде –
Стайко Сергій
Народився в 1974 році. Був активним літстудійцем. Почав писати вірші в 6 класі, клав їх на музику. Брав учать в обласному конкурсі „Таланти твої, Україно”.
Наша дума, наша пісня
* * * Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине, Бо співучою рікою Поміж людей лине. В чарах її барвінкових Купається Доля, В її
Володимир Ничик
Народився в 1992 р. Захоплюється поетичною творчістю. Козак Я зростаю на Вкраїні, І чималий вже козак. У полях волошки сині – Рідну землю люблю так,
Віта Пронь
Народилася в 1987 р. Навчається в СумДУ. Продовжує займатися поетичною творчістю. *** Є в світі прекрасні люди, Що світять із висоти, Зустрінеш – і душу
Валентина Ничик
Народилася в 1987 р. Навчається на економічному факультеті інституту менеджменту і права при СНАУ. Захоплюється поетичною творчістю. Вірю в тебе, народе Моя Батьківщина хай у
Олена Марченко
Храм Думка пульсує. Руйнується храм, Рушаться стіни, колони, карниз… Думка пульсує. Не вижити нам, Падаєм, падаєм, падаєм вниз… Руїна в тиші, дикість і спокій, Рожевий
Счастливое Рождество
(продолжение, начало в №2 (14)/ 2007) 3 глава Том настолько был рад за то, что подарил котенка, что еле сдерживал эмоции. Ему совсем не было
Фотография
О том, что были мы когда-то вместе, Напомнит фотография на старом месте: Глаза счастливые огнём искрятся, И нам с тобой не хочется прощаться. Ты смотришь
Быть может
Зачем пустые обещанья? Мне вовсе не нужно твое молчанье- Мне очень горьки наши расставанья. Ты для меня, как сонное признанье, Признанье в том, что все
Остання сльоза
Остання сльоза За вікном сьогодні знову сніг… Я знаю, що вже не ступиш ти на мій поріг… Я знаю – скоро ти мене забудеш, Та
Жертвам голодомору
Самотній дуб одвіковічний, І чорний ворон кряче там: Таврує голосом своїм, той сум повічний, Що дуб колись побачив сам. І кожна гілочка зітхнула, Як доля