Як же рясно клопоту в житті, Різної всякденної мороки. Головне – зійтися у меті, Щоб прожити в мирі довгі роки. Головне – хто поруч біля
О. В. Троян
Вчитель української мови та літератури СЗОШ № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе.
З Новим Роком!
Усі душевні муки Від грішного життя, Візьму я на поруки, Облишки майбуття. Душі і тілу раду Святкову й чисту дам, Других не обікраду, Себе дурить
Збори колгоспу
Каже людям голова На колгоспних зборах: “Є інструкція нова По трудових спорах. На добу десять годин Будем працювати, І при цьому добавлять Не будуть зарплати.
Зима
Буревій такий, аж жах, Люто з півдня задува, Робить шкоду по садах Та дахи з домів зрива. З стріх бурулі позвисали, Баранами вікна стали, Снігу
Дві долі
Як же, серце, ми долями схожі, Що в житті не знайшли головне, Що пройшли по два шлюби негожі І це дуже бентежить мене. Що ніколи
Сіті
Не пильнуй мене, сварлива, все рівно втечу і край. В неї усмішка вразлива І на серці завжди Рай. Пригорну її й забуду Про недоленьку і
Гарем
Під вікном на сонячному промені Загорілась вишня янтарем. Ягодами віти переповнені, Як жінками, шаховий гарем. Подивлюся – очі розбігаються І тремтить від радості душа, А
Брату
Знав би ти, братенька, Як болить душа. Я тобі, рідненький, напишу вірша. Бо невідкупити і не воскресить, Ні поговорити у сутужну мить. Безсердечно рано ти
Вечір
Мелодійне надвечір’я залягає в морок, Виника ясне сузіря із небесних створок. Огортає прохолода загорілі плечі – Зачарована природа в місячній предтечі. Хороводи комарині вітерець здуває,
Верба
Як верба без плоду, Так і ти, путана, Маєш гарну вроду, Та душа не дана. Там, де хворе серце – Завжди колом бродиш, З решетом-відерцем
Правда про голодомор
I розділ Вічний біль України Відкрийтесь, небеса! Зійдіть на землю Всі українські села, присілки та хутори, Повстаньте всі, кому сказали: вмри! Засяйте над планетою, невинні