Ніхто життя своє не передбачить, Радіючи від подиху весни, Бо відчуття нічого ще не значить І не знімає з розуму вини. Багато літ в різниці
Матусі
Болить душа, палю з досади, Виходжу мовчки на поріг, Думками десь біля огради, З могилки відкидаю сніг. Сьогодні буде шосте січня. Для мене це число
Лелеки
Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце
Кружево планет
Крутяться планети беззупину, Днів мирських, одвічні жорнова, І снують на долях павутину У прозорі й темні кружева. Чи то смуток серце огортає, Чи то радість
Непотріб
Он бачиш пішла твоя. А хто ж то й куди повів? Розпалась доля твоя , Не хмур так сердито брів. Не варта вона тебе, Паршива,
Карти
Чародійна павутина З найтаємніших кутків, Карт розкинутих щуплина Маяки з усіх віків. Черві, хресті, бубі, віні, Шістки, сімки, королі. Ваші душі, ваші тіні, Ваші дії
І любов ніколи не згорить
Як же рясно клопоту в житті, Різної всякденної мороки. Головне – зійтися у меті, Щоб прожити в мирі довгі роки. Головне – хто поруч біля
О. В. Троян
Вчитель української мови та літератури СЗОШ № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе.
З Новим Роком!
Усі душевні муки Від грішного життя, Візьму я на поруки, Облишки майбуття. Душі і тілу раду Святкову й чисту дам, Других не обікраду, Себе дурить
Збори колгоспу
Каже людям голова На колгоспних зборах: “Є інструкція нова По трудових спорах. На добу десять годин Будем працювати, І при цьому добавлять Не будуть зарплати.
Зима
Буревій такий, аж жах, Люто з півдня задува, Робить шкоду по садах Та дахи з домів зрива. З стріх бурулі позвисали, Баранами вікна стали, Снігу
Дві долі
Як же, серце, ми долями схожі, Що в житті не знайшли головне, Що пройшли по два шлюби негожі І це дуже бентежить мене. Що ніколи