Стрельченку Віктору Петровичу Настане час, коли спитають кожного із нас. Хто відповість, хто – ні. Людина мешкає в Ромні. Своя. Та не тому, що знаю
Прошедшая любовь
Виват, весна! Весна! Пора любви и слов прекрасных, Пора цветов, и солнца теплоты. И так, кажется , напрасно, Ушел от меня ты. Весна! Пора любить,
Моє кохання неземне
Жалю і ревності до болю Хай буде тільки ніжність рук, І правдивість з собою. Моє кохання неземне, Тому воно таке сумне, Але повірте: вічне і
Колегам і вихованцям
Учителю Вже золотавий жовтень над ланами Свої розкішні коси розпустив. Ми в його перші дні найкращими словами Вітаємо всіх учителів. До ваших ніг ми згодні
Скрипка
Всіма покинута, забута, Стояла вона на вікні. Неначе морозами скута Тонула в вечірній імлі. І разом із нею тонули Мелодії ті чарівні, Що ви не
По попелищу почуттів
По попелищу почуттів. З уламків серця не складеш любов. По попелищу почуттів іду на Каяття. Може, розп’ята буду на Хресті, і грішну кров Віддам у
Симфонія синьої ночі
Симфонія синьої ночі Жадана ніч, і синь твоїх очей, І море ніжності, бурхливе синє море. Я потонула в мареві ночей, Де місяць розсипає сині зорі.
Журавлі-журавлики
Піднялися в небо Сірі журавлі. До землі долинуло Журливе «курли». Потяглись під хмарами Їх довгі ключі. І летять, курликають Удень і вночі. Журавлі-журавлики, В небесну
Зустрічай мене
Зустрічай мене Ти мене на зорі зустрічай, Я прийду по росі світанковій, Як приходить весна у наш край, У ліси, на поля і в діброви.
Осіннє золото
Осіннє золото Стоять дуби вишнево-величаві, Береза жовтим листям шелестить. Осіннім золотом горить до небокраю Цей дивний шлях – життя остання мить. Ми йдем з тобою
Не приходь до мене у снах
Не приходь до мене у снах Не приходь до мене у снах І не руш мій спокій жіночий. Бо я жінка уже в літах І
Ноктюрн
Буває час що мимоволі викликає В чуйній душі захоплений подив, Це вечоровий час, коли собою угортає Древній Ромен до неозорих обріїв. Залиштеся опісля Ілліна, душею