Симфонія синьої ночі
Жадана ніч, і синь твоїх очей,
І море ніжності, бурхливе синє море.
Я потонула в мареві ночей,
Де місяць розсипає сині зорі.
Я знов тону, тону в твоїх очах,
Яскравих, ніжних, волошково-синіх.
У синє небо, за Чумацький шлях,
У вирій пристрасті з тобою лину.
О,синя даль, і синь твоїх очей,
Яких ні з чим у світі не зрівняти.
Спасибі, любий, за безмежність тих ночей,
Які ти зміг мені подарувати.
***
Сладкий грех
Когда в ночи
твой голос зазвучит,
И вновь переплетутся
наши руки,
Там, где от страсти
спрятаны ключи,
Оковы рухнут, а над
пропастью разлуки
Вновь воссияет свет,
ведущий в Рай Любви,
Где мы с тобою
как Адам и Ева
Бродили ночи напролет и дни,
Запретные плоды
снимая с древа.
И пусть простят
мне братья по Кресту,
Что я в Раю Любви
с тобой грешила,
Пусть даже грешным древом
в нем я проросту!
Тебя как сладкий грех
беру на душу,
(прости, Боже!)
но я так решила!