Волошки в полі

Зустрічай мене

Зустрічай мене
Ти мене на зорі зустрічай,
Я прийду по росі світанковій,
Як приходить весна у наш край,
У ліси, на поля і в діброви.

Зустрічай, наче сонечка промінь,
Зустрічай, мов ранкову росу.
Доки серце,зігріте любов’ю,
Я тобі у долонях несу.

Зустрічай, коли вранішню тишу
Не лякають дзвінкі солов’ї.
Коли вірші поет тобі пише
Про медові вуста мої.

Зустрічай о вечірній порі,
Коли зорі у небі горять.
Коли очі чарівні твої
Іще довго не будуть спать.

Захисти від злих язиків,
Пригорни до палкого серця.
Доки очі мої блищать,
Мов глибокі і чисті озерця.
Жовтень 2008 р.

***
Поведи мене в поля

Поведи мене в поля…
Оком доторкнуся,
До земної краси
Щиро посміхнуся.

Поведи мене в гаї,
Де розлогі віти.
Де щебече соловей
І гуляє вітер.

Поведи мене на луки,
Де трави духмяні,
Там маленькі комашки
Залікують рану.

Поведи мене туди,
Де сади в цвітінні.
Де казкові береги,
Що не знають тіні.

Поведи за небокрай,
Там, де сходить сонце.
Щоб пізнала я той рай,
Що дальше віконця.

Поведи мене в поля,
Де цвітуть волошки.
Подивлюся хоч здаля,
Помилуюсь трошки.

Ні, не треба їх зривать,
Нехай собі квітнуть.
Бо їм рівної краси
Нема в цілім світі.

Особливі ці квітки,
І вода, і небо –
Мають таку голубінь,
Як очі у тебе.

Мають таку глибину,
Як чисті озерця.
Доторкнулися вони
Жіночого серця.

Доторкнулися очей,
Полонили душу.
І тепер я через них
Знов не спати мушу.
29.06.2002

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *