Засуетилось, разбушевалось во мне моё второе «Я». И повело меня, и понесло меня, и размечталась плоть моя. Сиреневым туманом околдована и одурманена черёмухой душа. Слегка
ЖИЗНЕННЫЙ ПУТЬ ВЕЛИКОГО ЧЕЛОВЕКА. ЧАСТЬ 3.
(Продолжение, начало смотри №4 2008 г., №1 2009 г) Вернувшись в Ленинград, Евгений узнал о том, что в Домбае, во время восхождения на вершину Белалакая,
НЕРАФИНИРОВАННАЯ ЛЮБОВЬ
Нерафинированная любовь – не в щёчку поцелуйчик нежный. А вам так хочется любви небрежной. Безумной. Не святой. Или подобной той. Спасите наши души! Влюбиться бы
ЕРУНДА
В берендейских дремучих лесах Потерялся мой след безвозвратно. Чудеса, брат ты мой, чудеса! Но не вернуться мне теперь обратно. Я устал кочевать по Руси! От
СВОЄЇ МАТЕРІ ДИТЯ
Якби жила не в Україні, Які б я мала почуття! Рожденна тут, живу і нині. Своєї матері дитя. О, щедра Україна мати! Все – святість.
ДО НАЩАДКІВ
20 березня 1639 року народився Іван Мазепа Із кожним роком все ймовірніше мені, Чи маю корні від Мазепи я, чи ні. Хоч три століття з
ЛОБ І ОЧІ
(ой, не смішно аж ніяк) Не шукають ворогів добрі і щасливі люди. А нещасні, злі, голодні бачать ворогів усюди. От якби нагодувати, ощасливити таких! Та
ДОРОГА, ЩО ВЕДЕ ДО ХРАМУ
Стрельченку Віктору Петровичу Настане час, коли спитають кожного із нас. Хто відповість, хто – ні. Людина мешкає в Ромні. Своя. Та не тому, що знаю
Прошедшая любовь
Виват, весна! Весна! Пора любви и слов прекрасных, Пора цветов, и солнца теплоты. И так, кажется , напрасно, Ушел от меня ты. Весна! Пора любить,
Моє кохання неземне
Жалю і ревності до болю Хай буде тільки ніжність рук, І правдивість з собою. Моє кохання неземне, Тому воно таке сумне, Але повірте: вічне і
Колегам і вихованцям
Учителю Вже золотавий жовтень над ланами Свої розкішні коси розпустив. Ми в його перші дні найкращими словами Вітаємо всіх учителів. До ваших ніг ми згодні
Скрипка
Всіма покинута, забута, Стояла вона на вікні. Неначе морозами скута Тонула в вечірній імлі. І разом із нею тонули Мелодії ті чарівні, Що ви не