''Прощание с душой''. Логинов Сергей.

Оглянись и осмысли…

Оглянись и осмысли… Все не спишешь судьбой!
Мы порою не искренни даже сами с собой…
Делим хлеб, с кем не следует, шлем улыбки врагам,
Обстоятельства требуют оправдания нам…
А когда лицемерие комом в горле встает,
Ощущаешь рассеянность и бессилье свое!!!

***
Чому брехня лунає звідусіль?
Чому до цього стільки в нас охочих?
Чи треба, чи не треба – брешуть скільки сил!
І брешуть не у бік, а прямо в очі!
Нема управи в нас на брехунів,
Хоча позбутись їх багато хто б хотів…
Ми хочемо чути лише правду навкруги
І хочемо мати лиш хороших друзів,
Але чи буде всім нам до снаги
Самим неправду не казати й по заслузі
Карати друзів-брехунів
Не кривдою, а зневагою,
Не словесно, а чесно!
Де ж правди шукати?
Невже лиш в книжках?
Та хочеться мати
Її й на вустах…
На вустах дорослих, на вустах дітей,
Але до того ще нам гей-гей!

***
Майбутнє з минулого лиш випливає…
Повинно так бути й відомо всім це!
А той, хто з нічого чогось все чекає,
Не зможе уникнути лиха сільце.

Давайте ж за розум візьмемося, люди,
Давайте чинити в цей час лиш добро!
І злагоди, й миру в нас буде повсюди
Все більше і більше ніж завжди було!

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *