Людмила Артемівна Зайцева

НА КРИЛАХ ТВОРЧОСТІ

(до «18»-річчя з Дня народження)
«Два крила творчості» — під такою романтичною назвою в червні 2010-го у виставковому залі міського Будинку культури милувала око виставка живопису й поезії роменки Людмили Зайцевої. Авторка презентувала свої таланти у сферах художнього розпису по тканині, супроводжуючи кожну роботу власними віршами. А в лютому 2014-го представила свої витвори вже в техніці батик.
Два крила натхнення, віднайдені в східній традиції малювання і літературній творчості, відображають її любов до рідних країв. Таких для неї два — Ромни, де проживає, та Архангельськ, де народилася. Про це й пише у своїх творах, оспівуючи в них силу сімейних зв’язків, для яких не існує величезної відстані між цими двома містами. В часи ранніх радянських репресій, ще до її народження, родину вислали з півдня України на далеку північ Росії, бо дідусь був церковним старостою. Та змалку Людмилі Артемівні глибоко запали в душу українські пісні, які чула від мами. Запам’яталося, як ненька плакала, коли виводила «Цвіте терен» або читала вечорами «Наймичку» Тараса Шевченка.
Довелося пережити голод воєнних років, фашистські бомбардування, тяжкі хворобу й працю. Витримала все, бо вона — сильна, наполеглива оптимістка, яка вірить у прекрасне.
Цими весняними днями талановита майстриня, добра, чуйна, турботлива мама, бабуся і просто чудова жінка відзначає 80-річний ювілей. Захоплюючись улюбленими справами, а їх у неї – ой як багато, головними вважає родинні. Завжди підтримує і словом, і ділом двох дітей, шістьох онуків, ще й допомагає виховувати чотирьох правнуків. А це свята справа! Власним прикладом вчить їх добропорядності, життєрадісності, турботі й глибокого милосердя. Ніколи не доводилося бачити Людмилу Артемівну в спокої. Їй завжди ніколи, завжди має кудись бігти. Зрозуміло куди — до правнуків! «Я сьогодні в няньках», — часто хвалиться вона. І завжди весела, усміхнена.
Ось така наша ювілярка. «Всіх любить від усієї світлої, широкої душі. І її теж усі люблять. Вона — людям мила, навіть ім’я в неї таке — Людмила», — говорить донька Олена. А колеги по перу зичать їй міцного здоров’я, творчого натхнення, щоб іще довго-довго земляки милувалися її незвичайними картинами, насолоджувалися поетичними творами.
Добра Вам та успіхів, мила Людмило Артемівно!

Людмила КРАНГА,
заступник голови літературного об’єднання «Обрії».

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *