Почувся стукіт у моє вікно.
Щось розбудило, розтулило очі.
Такі магічні почалися ночі,
Яких чекав за веснами давно.
Припав на мить до свіжого вікна
І бачу наяву її, не сниться:
Стоїть у платті з місячного ситцю
І здогадався − стукала вона.
…Так швидко вгамувалася ріка,
І прокотився грім, затихла злива.
Моя любов до тебе особлива,
Моя любов до тебе не така.
Вона – тривожний інтеграл життя,
Вона кайдани із думок зірвала,
Нестримно творчим ураганом стала –
Зробила враз всесвітні відкриття.
… Лиш рано обтрусилося квіття…
І ніч без тебе довга і тужлива…
Моя любов до тебе особлива −
Пішла в пото̀йбіч до твого життя.