Ти і тільки ти

Квадратне кохання

Спокійно

Лежиш, біжиш чи просто ходиш –
Минає час без вороття.
Загубиш щось або знаходиш.
Не будь наївним, як дитя.
У розпачах – жадоба й злоба.
Життя листає свій ліміт.
Здоров’я – це і є та здоба,
Яка формує долі цвіт.

Вірус любові

Обережно з вірусом любові!
Уникайте погляду очей.
Ці симптоми дивно кольорові –
невмирущі в спогадах ночей,
підневільні відстані і часу.
Буде душу все життя ятрить.
Тож відкиньте к бісу гордість вашу
Та робіть, як вірус вам велить!

Сварка

Посварились – розійшлися.
Зацвіло у душах зло.
Сум і біль переплелися
Що в житті не повезло.
Показовий фарс на людях,
А серця любов ятрить
Та пече вогнем у грудях
Спомин щастя кожну мить.
Ні купить, ні підмінити
Богом послану любов.
Ради чого ж тоді жити?
У полоні цих я пут.

Квадратне кохання

Квадратне колесо кохання:
Ані – туди, ані – сюди.
Тому даремні сподівання
Сухими вийти із води.
Коханим бути чи кохати –
Завжди різниця в людях є.
Тож єдності вам не пізнати:
Цінує кожен лиш своє.
Різнить духовне і тілесне,
Як ви педалі не крутіть.
Погасне так, як і воскресне
Любов у тіні лихоліть.
Квадратне колесо любові
Пиха нездатна закруглить.
А це тому, що всі ми хворі,
Тож прірва поміж нас лежить.

***
Любов для себе не буває…
Вона взаємний потяг має.
Та всяку відкида проблему,
Щоб не чинити серцю щему.
В сумліннях знайдеться хвилина
Для рідних чи дочки, чи сина.
Та спершу треба дань віддати
Тому, що хочеться кохати.
Батьки помруть, забудуть діти.
Хто буде в старості жаліти:
Обніме за старечі руки,
Твої на себе прийме муки?
Кохання тільки може знати,
Як важко ждати й доганяти.
Як не зустрітись є причина –
Ніякий ти не молодчина!

Бажання

Бажання творять перепони.
Як добре, що вони хоч є,
Що ще підштовхують гормони
До тебе, сонечко моє.
Чи то під вечір, чи під ранок,
Як журавлі, летять думки
На наш далекий полустанок,
На той, що ждали ми роки.
Там, де возьму тебе на руки,
І занесу в пустий вагон,
Аби нас грів сердечний стукіт,
Як сяйво від святих ікон.
Де ми нарешті зрозумієм,
Що вся планета – ти та я,
І вже ніколи не посмієм
Згубитись, ластівко моя.
Все, що останнє, те – від Бога.
Минуле – пробна мішура.
А спереду – одна дорога
На двох до самого одра!

Хворів

Нікуди тепер любов подіти.
Раз Бог дав, щоб я тебе зустрів.
Це вже крик останньої надії –
Захмеліть любов’ю без вина.
Все життя розбещують повії,
А душі потрібна лиш одна.
Ліг туман на голову з роками.
А вони летять, як річка з гір.
Я тебе обожнюю думками,
Та один, як місяць, ти повір.
Знаю, що для раю обмаль часу,
На життя обмежено ліміт.
Не здавати ж нам квитки у касу
На останній рейсовий політ?

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *