ХТО ВОНИ?
Син у батька запитав:
– А як звуться люди,
Що в городах там і сям
З лопатами всюди?
Не розігнуть і спини,
День у день копають,
Ще й колючі бур’яни
Вже зрання сапають,
А сусідів та рідні
Зовсім і не бачать.
Дай же відповідь мені –
Хто ж це так «ішачить»?
– Це не таємниця, ні, –
Мовив батько саме,
– Ті, що рачки на землі,
Звуться «земляками».
ГАРНА СУСІДКА
Сусідки бувають стервозні, пихаті,
Такі, що все знають та ще й язикаті.
У мене в сусідки зовсім інша вдача.
Вона навіть клітки відкриє курячі,
Щоб вся її птиця до мене ходила.
Попити водиці. Щоб дзьоби набила.
Ще й квочок моїх вона радо стрічає,
Нестись кожен день їм вона дозволяє.
Ось так по-сусідські ми дружно живемо,
Та чую, що курок тримаю даремно.