Дівчинка-вітер

Я вітрам віддам печалі…

Маленькій Саші

Саша, Саша, Сашенька, Сашуня.
Виростеш ти в щасті і в добрі.
Але де ж гуляє твій папуня,
Що тебе не бачить взагалі?

Твоя мама в тобі своє щастя знайшла.
Ти для неї і сонечко, й небо.
Ти родині усій радість лиш принесла.
Будуть всі вони дбати про тебе.

Оченятка – як цвіт – барвінковий розмай.
І не можна тебе не любити.
Ще тобі мало літ, та завжди, серце, знай,
Із добром треба щиро дружити.

Ти пробач свого тата, що десь він зайшов.
Він не думає нині, що творить.
І не відає він, що дитяча любов
Відверне і від лиха, й від горя.

Я вітрам віддам печалі…

Я вітрам віддам печалі
І до матінки-землі
Припаду, щоб жити далі,
Щоб не мучитись в огні.
У вогні своєї злоби,
У вогні своїх страхів.
Я відкрию душу, щоби
Чути твого серця спів.
Залишу в минулім часі
Всі тривоги і жалі.
Хай єднають душі наші
Рідні діточки малі.
Буде радість поруч з нами,
І образи всі пройдуть.
Хай летять собі з вітрами.
А для нас – щоб рівна путь!

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *