Колись і я була малою.
Гусяток пасла край села.
Мені здавалося що краю
За мій милішого нема.
Мені здавалося що горя
Немає, люди, на землі.
Ставок казався , друзі, морем.
Веселі чулися пісні.
Були простими батьків речі.
Простими хати всі були.
Жили всі також по – простому.
Мов бджоли в вулику гули.
Ділились коржиками з печі.
І пирогами до смаку.
І люди всі були веселі.
Літали, мов на літаку.
Були в дівчат простенькі плаття.
Простими в хлопців всіх штани.
Не дерли носа , як сучасні.
І дружніми в той час були.
Колись і я була малою.
По вербах лазила . А ви?
Якими ви були , відверто?
Як ви тоді , скажіть, жили?
Чи в пазуху горох ховали?
Чи толочили пшениці?
Чи в піжмурки тоді гуляли?
Скажіть відверто, від душі!
Чи по коліна грязь топтали?
Чи рвали яблука в саду?
Коли старенькі міцно спали.
Чи їх трощили на ходу?
Колись і я була малою.
Не віриться, але ж була!
І все у пам’яті з дитинства
До цього часу зберегла.