НОВЕЛИ з ВІЙНИ (Цикл)
ГРАНАТОВИЙ М Е Д
На український блок-пост підійшов із неконтрольованого села якийсь дід у потертому одязі зі клітчастою сумочкою.
– Здрастуйте, ребята, – промовив він. – Будьте і ви здорові, – озвалися бійці.
– Оце імею три улика, – продовжував дід, – трохи качнув медку та й хочу угостити вас. Де поставити банку?
– Та ставте отам на столі, – сказав сержант Василь.
Дід хутко вийняв із сумки 3-х літрову банку жовтуватого меду, ще обережніше поставив її на столикові.
– Щось ми боржні вам? – уточнив лейтенант Іващук.
– Та нє, кушайте, – сказав дід, – а мені надо поспішати, бо улики не закриті кришками, а хмари он уже чорніють. І квапцем зник за кущами.
– Василю, – запитав офіцер, – ти тут майже рік: Чи бачив раніше цього діда, чи проходив він наш блок-пост?Звідки він?
– Людей багато шмигає, – відповів скржант, – важко пригадати. Але з медом оце вперше. Міг й інший пост проходити.
– Ну, добре. Вечером почаюємо зі свіженьким медком, – закінчив командир.
Тут підійшов старший солдат Петро, який чув розмову про мед. – Чим вас тут пригостили? Де той мед? І вже сам побачив на столі банку.
– Щось дивна кришка на банці? Чи дід економить їх та дірки заливає ебоніткою. Та й мед, як для серпня, щось ще густуватий. Правда, – жовтий, із соняшника бджілки брали. А, може, ще торішнй трохи підігрів. Та поки мед повністю не загустів, – продовжив Петро, – його ліпше розлити у менші посудини, так зручніше буде користуватися. У нас є літрові банки з-під домашньої консервації. Зараз я їх ще промию і тоді розіллю. У мене батько пасічник, допомагав йому з дитинства, – зауважив гордовито солдат, – то я трохи кумекаю в цьому ділі.
Три вимиті літрові банки підсихали і чекали наповнення цілющою рідиною.
Раптом бійці почули, як хтось із-за кущів їх кликає. Виявляється дідові стало зле, може, дійсно перегрівся на сонці чи бджоли покусали? І він присів у холодку, думаючи, що серцевий напад швидко мине. Бо дуже ж він поспішав. Але напів-непритомність не проходила, тому й кликав він уже допомогу.
У цей час Петро повільно відкупорював кришку на банці з медом і, привідкривши її, … похолов. Від кришки всередину банки тігся міцний шовковий у медові, жовтуватий як і сам бальзам, шнурок. Догадка промайнула в досвідченій голові миттєво і він, схвопивши банку двома руками, вибіг із вагончика надвір. Ще не добігаючи до кущів, а вони були недалеко, щосили кинув у них банку.
Пролунав вибух гранати і почувся хриплий смертельний зойк дідугана …
Чаювали бійці мовчки, без меду, зате усі живі-здорові …
Валентин БУГРИМ.
Серпень 2022 року.