Боюсь доторкнутися словом –
душа – як оголений нерв –
щоб не принести, випадково,
їй вкрай непотрібних проблем.
.
Болить і страждає, й голосить,
чи мовчки в собі щось хранить…
Буває, беззвучно щось просить –
дослухатись маєш в ту мить.
.
Чутлива душа до образи,
зачепиш – і рветься струна…
Невдало підібрана фраза
вражає до самого дна.
.
Ображена – в муках страждає,
як човен у шторм без весла:
то тоне, то знов вирина…
.
Її позивних я не маю,
та тільки упевнено знаю:
десь в області серця вона.
