Народилася 2 травня 1961 року в місті Ромни, але так склалося, що дитинство минуло на Дніпропетровщині. Повернувшись до Ромен у 1971 році, навчалася у школах №11 та №1. Закінчила середню школу №1 у 1978 році. Малювати полюбляє років з трьох, з одинадцяти мріяла стати кіноактрисою, але так і не вдалося вступити до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.
Юність пройшла в місті Харкові. Там вперше пізнала муки мистецького творіння – працювала художником на підприємстві громадського харчування Шебелинського газопромислового управління, а згодом навчалась у Харківській студії образотворчого мистецтва.
З 1983 року і до цього часу проживає в місті Ромни. Має доньку Юлію 34 років та 29-річного сина Володимира, які поділяють ії творчі погляди і теж люблять малювати.
На початку 90-х років, відчувши жагу до пізнання співзвуччя Всесвіту, спершу записувала римовані рядки про вічне, про Бога, про глибинні людські почуття. Згодом, оволодівши так званою технікою автоматичного письма, створювала графічні малюнки незвичного умовного жанру живопису – «космографіка». Так на чистому аркуші з’являлися несхожі на звичні для ока лінії, кола, квадрати, які, суміщаючись і перетинаючись, мов струни і різноманітні інструменти, лунали різноспектровою симфонією вічності.
серцем рождённое
У малюнках відображено, на погляд авторки, закодовану інформацію про створення Всесвіту, про духовні обереги та невичерпну мудрість буття; про матеріальність слова і всепроникнення духовних сфер та благодать Духа Святого; про триєдність вищого рівня розвитку душі, два початки буття та пізнання істини. Зображено синтезне проектування структурних шарів сфер та джерело часу; споглядання Всесвіту в собі і співдотик з навколишнім світом.
Духовна спрямованість робіт націлена на пробудження в кожному, хто їх споглядає, найсвітліших почуттів.
Перша виставка малюнків побачила світ завдяки реріхівській спілці, осередку місцевих художників та матеріальній допомозі генерального директора АТЗТ «Слобожанська будівельна кераміка» Телющенка Івана Федоровича. Виставка відбулась у січні 2001 року в приміщенні Роменського краєзнавчого музею.
Ірина Сергіївна також є автором підбірки філософсько-ліричних віршів.
Персональна виставка відбулася в Роменському краєзнавчому музеї в 2000 році.
Проживає в місті Ромни.
О чем душа не молчит
О, чуден миг, когда твой труд замечен!
Когда понятна мысль твоя другим.
Тогда и мир, живёшь в котором, вечен!
Душа стремится ввысь, играя Гимн!..
*****
Из древа лепестки срывая,
Жизнь отсчёт времени ведёт.
И мудрость седины скрывая,
Судьба нас за руку ведёт.
По млечному пути событий,
Космическим блестя дождём,
Идём дорогою открытий,
Извилистым, ухабистым путём.
И нет творений во Вселенной,
Подобных мне, тебе, ему…
Из океанной жижи пенной –
Исток подобию сему…
Как ветвь садовых насаждений,
Стремимся к солнцу, к свету мы…
Как много разных убеждений
О том, как вырваться из тьмы.
«Покрова Пресвятой Богородицы»
Ведь, отрекясь от грусти, боли,
Мы сможем многого достичь.
А так не ведаем и доли
Того, что в силах мы постичь…
*****
Физическим законам не подвластны
Законы бытия Великих Истин…
Споры и прекословия – напрасны!
Не нужен никому душевный митинг…
И голограммами нельзя измерить
Ни мысль, ни доброту, ни боль…
Позвольте мне науке не поверить,
Как можно выразить шкалой любовь!..
И квантовой механике не стоит
Пытаться объяснить Вселенной суть.
Никто! Из хаоса порядок не построит,
И прошлое не сможет вновь вернуть…