Під вікном на сонячному промені Загорілась вишня янтарем. Ягодами віти переповнені, Як жінками, шаховий гарем. Подивлюся – очі розбігаються І тремтить від радості душа, А
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Брату
Знав би ти, братенька, Як болить душа. Я тобі, рідненький, напишу вірша. Бо невідкупити і не воскресить, Ні поговорити у сутужну мить. Безсердечно рано ти
Вечір
Мелодійне надвечір’я залягає в морок, Виника ясне сузіря із небесних створок. Огортає прохолода загорілі плечі – Зачарована природа в місячній предтечі. Хороводи комарині вітерець здуває,
Верба
Як верба без плоду, Так і ти, путана, Маєш гарну вроду, Та душа не дана. Там, де хворе серце – Завжди колом бродиш, З решетом-відерцем
Правда про голодомор
I розділ Вічний біль України Відкрийтесь, небеса! Зійдіть на землю Всі українські села, присілки та хутори, Повстаньте всі, кому сказали: вмри! Засяйте над планетою, невинні
Коротенькі гуморески
Мамина наука Тільки –но бабуся на поріг, Внучок зацікавлений підбіг. Взять смачних гостинців не схотів: ,,Спершу покажіть мені чортів!” ,,Що це ти вигадуєш Івась??!” –
Ото любов
Чи в Києві, чи може, аж у Львові, Віддавши своє серце юнакові, Одне дівча померло від любові. Провів хірург над нею ніч безсонну, І серце
Півники
Два півники у курочку влюбились – Щодня за неї бились. Не висихали в бідних гребінці, Летіло пір’ячко в усі кінці. А скільки пролилося крові Від
Обпікся
Це було пазаторік На голобськім ринку – Хотів купити чоловік Кабанця і свинку. Ламав голову Павло ( Не легке це діло) – Не шкідливе щоб
Потрійне бажання
Вечором пішли до річки Ловить рибу два п’янички, Запливла у невід рибка ( Ні маленька, ні велика), Головне, що не проста – Вся аж сяє:
Всяк на свій смак
Всяк на свій смак Чоловік дружину Часто-густо ганив: – Вариш ти Марино, Борщ такий поганий!.. Кислий і солоний Ще і димом чути… Дай собаці –
Закон і вогонь
Кум Данило нову хату збудував , В понеділок переходить в неї мав. Хата світла, дерев’яна (Повезло!). Та такої навіть в пана не було. Аж дванадцять