Болить душа, палю з досади, Виходжу мовчки на поріг, Думками десь біля огради, З могилки відкидаю сніг. Сьогодні буде шосте січня. Для мене це число
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Болить душа, палю з досади, Виходжу мовчки на поріг, Думками десь біля огради, З могилки відкидаю сніг. Сьогодні буде шосте січня. Для мене це число
Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце
Крутяться планети беззупину, Днів мирських, одвічні жорнова, І снують на долях павутину У прозорі й темні кружева. Чи то смуток серце огортає, Чи то радість
Он бачиш пішла твоя. А хто ж то й куди повів? Розпалась доля твоя , Не хмур так сердито брів. Не варта вона тебе, Паршива,
Чародійна павутина З найтаємніших кутків, Карт розкинутих щуплина Маяки з усіх віків. Черві, хресті, бубі, віні, Шістки, сімки, королі. Ваші душі, ваші тіні, Ваші дії
Як же рясно клопоту в житті, Різної всякденної мороки. Головне – зійтися у меті, Щоб прожити в мирі довгі роки. Головне – хто поруч біля
Вчитель української мови та літератури СЗОШ № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе.
Усі душевні муки Від грішного життя, Візьму я на поруки, Облишки майбуття. Душі і тілу раду Святкову й чисту дам, Других не обікраду, Себе дурить
Каже людям голова На колгоспних зборах: “Є інструкція нова По трудових спорах. На добу десять годин Будем працювати, І при цьому добавлять Не будуть зарплати.
Буревій такий, аж жах, Люто з півдня задува, Робить шкоду по садах Та дахи з домів зрива. З стріх бурулі позвисали, Баранами вікна стали, Снігу
Як же, серце, ми долями схожі, Що в житті не знайшли головне, Що пройшли по два шлюби негожі І це дуже бентежить мене. Що ніколи
Не пильнуй мене, сварлива, все рівно втечу і край. В неї усмішка вразлива І на серці завжди Рай. Пригорну її й забуду Про недоленьку і