Злодюга-самогонщик

Закон і вогонь

Кум Данило нову хату збудував ,
В понеділок переходить в неї мав.
Хата світла, дерев’яна (Повезло!).
Та такої навіть в пана не було.
Аж дванадцять метрів з гаком довжина,
І така ж, як брати з ганком, ширина.
Біля хати і садочок і квітник,
Слід сказати, кум – прекрасний садівник.
Щоб щасливо новоселу в ній прожить,
Необхідно цю оселю окропить.
Шепнув кумові: – Шановний виручай!
Апарат свій самогонний позичай.
Похімічимо дві ніченьки тайком,
Почастуємо гостей всіх перваком.
Воно б краще купить ,,Екстру” чи коньяк
Та навіщо тратить гроші? Можна й так.
От і стали вони здійснювати план.
Притаскали плитку газову в чулан.
А за нею ще й наповнили балон.
І закапав у каністру самогон.
Як по дозі для аналізу влили,
Обережно на підлозі прилягли,
Поварнякали хвилинок так зо три
Й захропли, мов гусеничні трактори.
А як треті заспівали вже півні,
Відшукали їх пожежники в вогні!
Чорний дим угору вився аж до хмар.
На подвір’ї залишився лиш димар.
Ні двора тепер в Данила ні кола,
Бо ж пожежа спопелила все до тла.
Ситуація, як бачите, сумна –
Стопроцентна компенсація майна.
Що ж, карає і закон тих і вогонь,
Хто варити затіває самогон.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *