Батьківщину ніщо не замінить.

Сіті

Не пильнуй мене, сварлива,
все рівно втечу і край.
В неї усмішка вразлива
І на серці завжди Рай.
Пригорну її й забуду
Про недоленьку і сум,
Не боюся пересуду
Ворогам своїм на глум.
А тоді будь що на світі,
Всерівно одне життя,
То ж не став на мене сіті,
На моє мирське буття,
Бо якщо мені набридне –
То орлом злечу в блакить,
Твоє щастя самостійне
Теж розвіється в ту ж мить.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *