Це було давно. Тоді, Вкраїно, Хан-степняк с тобою воював І, як скарб, як цінність, як данину, Українок юних забирав. І везли їх, змучених, від дому
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Це було давно. Тоді, Вкраїно, Хан-степняк с тобою воював І, як скарб, як цінність, як данину, Українок юних забирав. І везли їх, змучених, від дому
Ой коси – коси, купані в барвінку, Полоскані у м’яті й чебрецю. Заплетені, ви розлітались стрімко І пахощі вдихали від дощю. Ой коси – коси,
Поговори зі мною наодинці, Шалений вітре, і скажи, чому Шаленство душу сповнює по вінця, Як ти летиш розвіяти пітьму. А то, буває, якось враз притихнеш,
Де б не була я у краях далеких, Ніщо не може замінить мені Світанки рідній в гнізді лелеки. Нема такого в жодній стороні! А тільки
Якийсь незвичний цьогорічний січень, І не морозний, без снігів. Мабуть, пора вже року скликать віче, Щоб кожен місяць на той збір забрів. І кожен з
На землі є різних місць чимало, Побувати де б хотіла я , Та мене частинкою вже стало Те село, де проживаю я. Пам’ятаю зустріч ту
Команда: -«От винта!» И завертелось, закрутилось. Суета! Ты не поверишь – научилась я летать. А если так, то до мечты рукой подать. Звезду достать И
Скверный и грязный поток. Грубая тьма. То о тебе. Вот ты кто! Горе тебе от ума. Скудное ты бытие. Полон соблазнов, пороков. Ну-ка ответь, кто
«Блаженнее давать, нежели принимать»,- так говорил Господь, но всякий ли внимает. Кто внемлет, тот и понимает. К кому обращены слова сии? У каждого понятия свои.
– «Я не люблю твоих стихов»,- сказала мне одна мадам. Как мокрой тряпкой по мордам. – «Оппа! А мне не надо любви твоей»,- Ответила я
Пойду-ка, запишусь я к психиатру. Сомнения мои развеет он. Курил сигары, перешёл на «Ватру». Я пил «Клинков», а нынче дую самогон. Я ездил в «Мерседесе»
Есть предел или нет предела, Я за верных и преданных делу. Улыбаться не стану, пожиная чужие плоды, И купаться во лжи, хоть и «чистой воды».