Моє повинно стати кращим, Моя Земля, будинок, моя праця, І не дозволю ледарям пропащим, Забрати серце…. Ні!!! Нізащо! Бо я вкладаю серце в кожне слово,
Позначка: життєвий досвід
Не силой тонкий мир мы ощущаем
Кому – дано́, кому́-то – воздаётся. Ты зна́ешь, му́дрость для чего даётся ? Чтоб у́м и чу́вства побеждать. Не убежда́ть, не осужда́ть.., не “Ма́нны с
Душа
Боюсь доторкнутися словом – душа – як оголений нерв – щоб не принести, випадково, їй вкрай непотрібних проблем. . Болить і страждає, й голосить, чи
Гранатовий мед
НОВЕЛИ з ВІЙНИ (Цикл) ГРАНАТОВИЙ М Е Д На український блок-пост підійшов із неконтрольованого села якийсь дід у потертому одязі зі клітчастою сумочкою. – Здрастуйте,
Я люблю свою осінь
Я люблю свою осінь – до болю красиву, Ніжну неба в ній просинь й помірні дощі. Вона дуже яскрава і трішечки сива… А в тумани
Скриплять перила…
Солоний присмак на вустах, На скронях – сріблом пізня осінь… Скриплять перила на мостах, Що пам’ятають нас ще й досі. . Тримає пам’ять крізь роки: