Вже травень. І ліс мене манить, Де дика природа, і спокій, й краса, І щебет птахів де звучить полум’яний, На травах виблискує диво-роса. І ось
Позначка: Запорізька Січ
Заговорені скарби-2
(Продовження. Початок у №1(28)) Стара Хівря та Хмарин хутір Ідучи проти течії Дніпра, Хмара звернув праворуч. Тепер його шлях пролягав невеликою рікою, звісно ж, якщо
НАМ ВСІМ ІЗ ТОЇ ЧАШІ ПИТЬ
НАМ ВСІМ іЗ ТОЇ ЧАШІ ПИТЬ Стою на кручі й на Дніпро дивлюся. Він не реве, не стогне. Він мовчить. Піду у Лавру помолюся: Навчи,
Козацький генерал
Уважно роздивившись себе у великому дзеркалі, Петро Війтик був майже повністю задоволений своїм виглядом. Високий, статурний, чорнявий чолов`яга з орлиним розлетом брів по-молодецькому дивився на
Заговорені скарби
Передмова В літо 1556 від Різдва Христового я відправився з міста Києва вниз за течією Дніпра. Невдовзі ( за містами Черкаси та Канів) я побачив
Вікторія Глущенко
Вікторія Глущенко. Учениця 8-А класу СЗОШ № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе. Легендарний кошовий Отаман кошовий Калнишевський Петро Літ багато прожив на Січі, А
Вершник волі України
Вершник волі України На честь відкриття пам`ятника П.І.Калнишевському в Недригайлові восени 2012 року Вам ковила вклонялася до ніг І доливали сил Дніпрові води. Носились ви,
Постать Івана Мазепи на історичному тлі Роменщини
Після укладання у 1686 році «Вічного миру» між Росією та Річчю Посполитою в умовах поділу України на дві частини розпочинається пошук нових шляхів збереження української
ОСТАННІЙ КОШОВИЙ ОТАМАН ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ
Золотими літерами до героїчних сторінок історії українського козацтва вписане славне ім’я мудрого діяча, досвідченого воєначальника, відомого благодійника і мецената, останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра
ПОВЕРНЕННЯ
МИНУВШИНУ ЗАБУТУ ПОВЕРТАЮ. Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого
