Солдат, старший стрілець десантно-штурмового відділення 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Євген Іванович Дудка народився 23 вересня 1986 року в місті Ромни. Закінчив 9 класів Роменської
Позначка: Війна
В них знову відпочинок
В них знову відпочинок, Бо нащо їм війна? Працюють без зупинок У пошуках майна. Шукають “бідні люди”, Як вкрасти держбюджет. Хапуги, кляті юди Готують свій
Над Сумщиною небо скам’яніло
Над Сумщиною небо скам’яніло, В конвульсіях здригається, авжеж! Вже стільки сіл вкраїнських овдовіло, Від бомб, ракет, від дронів – від пожеж! Стоять тополі – чорні
Якби у мене стався сильний меч
Якби у мене стався сильний меч, Який рубає голови, без втоми, Я б подивився, в кого там із плеч, Скотилась голова. Я це свідомо. Я
Прогулянка
О як ми з тобою різнимся у наших смаках! Кіно про вампірів? Цього і в житті є доволі. Ходім прогуляємось містом невтомних мурах, що пил
О Україно!
Де взяти сили це все пережить? О Україно, доле моя мила! Ой, як же, рідна, як нам всім болить! Чому? За що? Кому ти завинила?
Лягла печаль печаттю на чоло
Лягла печаль печаттю на чоло. Її ні перелити, ні відлити. Не снігу нам під вікна намело, – то на Алеї Слави чорні плити. Услали землю
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Яків Маркович – літописець Гетьманщини та свідок історії Роменського краю
Історія України XVIII століття збереглася не лише в універсалах гетьманів, державних актах чи архівних документах. Не менш цінними є особисті записи сучасників, які день за
Грійся, метелику, грійся
Грійся, метелику, грійся. Літа лишається – місяць. Ще невловимі печалі… ми їх щораз приручали. Пише фрагменти прологу тиша ріки: про дорогу звіяного падолисту – плине
Ти – захисник!
Своїм внукам – близнюкам присвячую. Будь гідним сином України, Свого народу і родини! Будь гідним слова – я Людина! Захиснику наш, рідний сину! Хай віра
Не ображайте матерів
Не ображайте матерів, бо в них життя лишилось мало, Не раньте серце сивиною, не сійте в душі гіркоту. Вона ж колись над вашим ліжком всі