У сороки зима на два боки, Добрі вісті несуть її крильця. А у тебе були білі щоки І коса, наче яра пшениця… Пам’ятаю сказала тоді-то,
Позначка: Вічність
Летіли мелодій осінніх мінори
Вірш-анацикл, який можна однаково читати як зверху вниз зліва направо, так і знизу вверх справа наліво. Вірш-анацикл читається в обох напрямках за словами. Летіли мелодій
Золото Ромен
ТАЄМНИЦІ МІСТА РОМЕН От же, любі мої роменці, повернімося до тридцятих років двадцятого століття. Тихо несе річка Сула свої води невисокими берегами та плавнями аж
Вдова… І зараз 20 їй
Будинок цей пологовим зоветься. На ганок вийшла жінка молода. Їй, може, двадцять років(так здається). А доля в неї, ой, тяжка. Шкода. На трепетних руках дитя
Ікони плачуть…
Ікони плачуть… Покуть у печалі… Згорнули крила білі рушники, У лузі мавки гучно закричали, Засохли в полі сині волошкИ. І плачуть верби… Схлипує калина… У
Волошенко Андрій Прокопович – архітектор, живописець, графік, музикант
Народився 19 серпня 1883 р. в с. Процівка Роменського повіту Полтавської губернії ( тепер – м. Ромни , Сумська область) у селянській родині. Малюванням захоплювався