На річницю початку і звершення “Революції гідності” та пам’яті Небесної сотні. В УКРАЇНСЬКУ КОНСТИТУЦІЮ – МАЙДАН ПРОПОНУЄТЬСЯ! УЗАКОНИТИЬ ЛЮДЕЙ ВОЛЮ!! – ЄВРОПЕЙСЬКУ ДОЛЮ!!! СВЯЩЕННИЙ ДУХ
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
На річницю початку і звершення “Революції гідності” та пам’яті Небесної сотні. В УКРАЇНСЬКУ КОНСТИТУЦІЮ – МАЙДАН ПРОПОНУЄТЬСЯ! УЗАКОНИТИЬ ЛЮДЕЙ ВОЛЮ!! – ЄВРОПЕЙСЬКУ ДОЛЮ!!! СВЯЩЕННИЙ ДУХ
Тремкої осені печаль не відтворити і словами. Є вдих та видих – пів октави до лінії твого плеча. Є площина чола, долонь. Є музика провулків
Формати, стандарти, незрілі етюди, Записані фрази, і практики Вуду, Намолені стіни, замовчана правда, Ілюзія щастя, прихована зрада… Ковтаючи сльози, крокуємо прямо, Розрідженим «фейрі» виводимо плями.
Меняется время… Меняются люди… И праздники вновь превращаются в будни. И птицы опять нам поют на рассвете, И, радуясь жизни, смеёмся, как дети. . И
Минає все, — як це от речення й наступне. Дощем прошито звичні тротуари. Останнє яблуко не за горами гупне, і перший сніг завіє надто рано.
Славку, друже, вітаю! Ти славний моряче, Вірних друзів тобі і козацької вдачі! Ти дожив до такої поважної дати – Ювілей би з ріднею, в гурті
Душі і вітру СУголосся, Бринить, звучить в дощинці осінь. Глухим – каштан СУрдопереклад Розмахує гіллям. Сквер. Смеркло. І ліхтарі в сріблястих СУкнях Навшпиньки легко йдуть
По опавшим из ясеня листьям Барабанят дожди октября, А в асфальтовой лужице чистой Искупала свой лучик заря. . Дарит осень курьёзов моменты, Преподносит сюрпризы опять…
Відкрите звернення академіка УАОІ Петра Харченка до керівників держав, Генерального секретаря ООН, очільників світових конфесій, Виконавчої Ради ІЛГА (ILGA), Норвезького Нобелівського Комітету Високоповажне панство! Я звертаюся до Вас із приводу надзвичайно важливої
– Не родился, наверно, ещё твой мужчина, – Прошептала тоскливо ей ночью Луна, – Только в чём, не пойму, здесь таится причина, Что ты ночи
Я думав, ти крила вдягати мені допоможеш, Ми б небом ставали, вбираючи простір навкруг. Я був би твоїм розкуйовдженим Сонцем, а може, І Всесвітом цілим,
Вкладаю я слова в хореї, ямби, А то і в інші розміри вірша́. Ще із весни цвітуть твої троянди, Моя троянда – літо заверша. .