Почувся стукіт у моє вікно. Щось розбудило, розтулило очі. Такі магічні почалися ночі, Яких чекав за веснами давно. Припав на мить до свіжого вікна І
Позначка: туга
Біля цвинтарів поставте хрести
Біля цвинтарів поставте хрести Чом чорні хрести оповили країну. Несуть в собі сум і печаль, Стоять край доріг у негожу годину І в ясну годину,
Открыв глаза
Открыв глаза, гляжу на стены – Хранители мои вы в ночь. Вновь за окном я вижу перемены, А прошлое уходит прочь. Шагну за дверь, пройдусь
Я останусь с тобой …
Я останусь с тобой в этой буре кинжалов, Я закрою тебя от выстрелов нравов. Я не брошу тебя в психической бойне. А ты по душе
Заблукала доля
Перехрестя Пересіклися радощі й жалі Із тих хвилин, коли зустрілись вперше. Не знала я, що долі є і злі Й знущаються з людини так уперто.
ПУСКАЙ, Я ВЫПИТА ДРУГИМ
РАЙСКИЕ ЯБЛОКИ Я о тебе, мой милый, не думать не могу. Рассыплюсь райским яблоком на белом, на снегу. Райские яблоки – печаль моя и боль.
НЕМА ТЕБЕ
ВДОВА Вдова – терпке, колюче слово, Гірке, немов полин-трава, Печалі лютої основа, Життя щасливого жнива. До нього звикнути несила, Нести його – тяжкий тягар. Пощади
Бабье лето паутиной пролетело…
Я по улице этой, как на праздник хожу И встречаю знакомые лица… Очень мало всего у тебя я прошу- Не сердись на меня и не
Бумажный роман
Я милому простила всё – Страданья, слёзы, униженья … Как много надо нам терпенья, Чтоб осознавши и простив, Начать с нуля, собрав осколки, И в
НОСТАЛЬГІЯ
ТИША Чую, як дихає тиша, Безсоння надходить сумне, Немовби настирлива миша, Доводить до сказу мене. Качаюся з боку я на бік, Тріщить голова від думок,
Сенс розлук
Сенс розлук Тільки ті, що знали муки, Здатні потім не жаліть, Що з’єднали свої руки У розлуках лихоліть. Тож як час, чи то образи Не
ПРО ТИХ, ХТО ПОЛІГ НА ВІЙНІ
Я думаю часто і в будні, і в свята Про тих, хто загинув, поліг на війні, Про юнь буйночубу, розумну й красиву, Якій би кохати
