Рідна мова Живи, рідна мово, Як сонечко в небі, А ми, мов пташки до гнізда, Так до тебе. І радуй ти людям серця, Їхні й
Позначка: туга
Балада про матір
Край села стара хатина, Вщент заповнена людьми, Гірко свічка восковими Обливається слізьми. Вся кімната оповита Чорним кольором хустин. Біль і горе, наче свита, Коло тихих
Моя любов
Почувся стукіт у моє вікно. Щось розбудило, розтулило очі. Такі магічні почалися ночі, Яких чекав за веснами давно. Припав на мить до свіжого вікна І
Біля цвинтарів поставте хрести
Біля цвинтарів поставте хрести Чом чорні хрести оповили країну. Несуть в собі сум і печаль, Стоять край доріг у негожу годину І в ясну годину,
Открыв глаза
Открыв глаза, гляжу на стены – Хранители мои вы в ночь. Вновь за окном я вижу перемены, А прошлое уходит прочь. Шагну за дверь, пройдусь
Я останусь с тобой …
Я останусь с тобой в этой буре кинжалов, Я закрою тебя от выстрелов нравов. Я не брошу тебя в психической бойне. А ты по душе
Заблукала доля
Перехрестя Пересіклися радощі й жалі Із тих хвилин, коли зустрілись вперше. Не знала я, що долі є і злі Й знущаються з людини так уперто.
ПУСКАЙ, Я ВЫПИТА ДРУГИМ
РАЙСКИЕ ЯБЛОКИ Я о тебе, мой милый, не думать не могу. Рассыплюсь райским яблоком на белом, на снегу. Райские яблоки – печаль моя и боль.
НЕМА ТЕБЕ
ВДОВА Вдова – терпке, колюче слово, Гірке, немов полин-трава, Печалі лютої основа, Життя щасливого жнива. До нього звикнути несила, Нести його – тяжкий тягар. Пощади
Бабье лето паутиной пролетело…
Я по улице этой, как на праздник хожу И встречаю знакомые лица… Очень мало всего у тебя я прошу- Не сердись на меня и не
Бумажный роман
Я милому простила всё – Страданья, слёзы, униженья … Как много надо нам терпенья, Чтоб осознавши и простив, Начать с нуля, собрав осколки, И в
НОСТАЛЬГІЯ
ТИША Чую, як дихає тиша, Безсоння надходить сумне, Немовби настирлива миша, Доводить до сказу мене. Качаюся з боку я на бік, Тріщить голова від думок,