Не вірю, сину, що тебе нема! Не вірю, брате, що пішов назавжди! Не вірю, милий, смерть вона така! Не вірю, батьку, де шукати правди!? Згорає
Позначка: воїн
Окоп
Я його уночі сам створив, Коли Місяць за хмарами спав. Я лежав, землю-матінку рив І по краю її розгортав. У думках моїх ширився світ: Круті
Руки солдата
Це руки сина, батька, дідуся. Це руки найсвятіші Перемоги. Солдата руки і захисника. Де під нігтями пройдені дороги. Де на руках сліди від тяжких ран.
Білим болем квітнуть вдови…
Скрізь весна. Та не в Бахмуті: Чорно, димно… Життя – стерто. Вої – в молитви закуті, В вічі заглядають смерті. Пух летить з пісень тополі,
Така різниця
Ходив я в Армію. Служив, Зростаючи в кар’єрі. На різних теренах блудив. У різні входив двері. Сім’ю не бачив. Полігон Займав і дні і ночі.
366 днів української звитяги, героїзму і незламності!
24 лютого 2022 року-24 лютого 2023 року Це був четвер, четверта ранку. Лунали обстріли вже на світанку. Так почалась війна повномасшабна і для Європи, світу