На високому пагорбі стояло три дерева. Серед лісової краси всім було любо та мило. Але їм хотілося послужити людям. Одне з них думало так: –
Позначка: смерть
Те, що не згасає
Я розриваю синій небосхил… Куди летіти?.. Бог один лиш знає. Я – білий ангел, що летить без крил. Я в серці маю те, що не
Ветеранам Великої Вітчизняної війни
Ветерани Залишилось мало ветеранів. Більшість їх земля пухка забрала. Всі трудилися до сил останніх, Слава про діла їх не згасала. Були серед них і волонтери,
У серці моєму – гордість
Матері й бабусі – це перші люди, котрим ми повинні підставляти своє надійне плече, допомагати їм, підтримувати фізично й морально. Цього “правила” дотримувалась і десятирічна
Як є
Живу ніяк і слава Богу: Нема ні щастя, ні біди; Встаю, як пан: на праву ногу І вільний серцем назавжди. Глухим до радощів і болю
Пам’ятай
По тобі ніхто не стане плакать, Навіть пес сховається в нору, Досить дня про все перебалакать Та забити цвяхами труну. Понесуть на цвинтар чужі люди,