ЩАСТЯ В ХАТИНЦІ Маленька хатинка, зовсім маленька, Як кажуть в народі, “хатина Шевченка”. Стоїть над дорогою, іграшка й годі, Нині хатинки такі вже не в
Позначка: сім’я
ОЙ ВСТАНУ Я РАНО
Ой встану я рано, Та вийду у поле, Та тебе спитаю, Доле моя, Доле. Чом ти не весела? Чому зажурилась? Наче стара мати, На тин
Золоте весілля
50-річчю спільного життя присвячую. Був теплий, світлий, сонячний, погожий день. Було це в Харкові, піввіку тому. Кохана, пам’ятаєш, ми з тобою йдем До ЗАГСУ —
Ловелас
Ходив Гриць до молодиць. А як додому повертатись, Шукав причину оправдатись Перед дружиною Кулиною, Вдома яка з дитиною: То працювали довго в полі, То затримавсь
Я дякую тобі
Я дякую тобі. Вже й п’ятдесят у вирій полетіли, Як разом ми ідемо по житті, Дітей родили і удвох зростили, Роки пройшли, і ми уже
ТОПОЛЬКА
Тополька виросла біля самої Петрової Гребінчикової хвіртки. Спочатку він її не помічав. А коли своїм вершком пересягнула розложисту, гіллясту вишеньку, чоловік зупинився, ніби не впізнав.