Ну, щ о, пілоте, за грошелі пустив ракети на оселі, на школи, дитсадки й лікарні, будинки жилові й кав’ярні, на діток, на жінок – цивільних,
Позначка: сенс життя
Я жити хочу в Україні
Я жити хочу в Україні, Це рід мій, доля і сімʼя, Іти по стоптаній стежині, Радіючи погожій днині І вічній пісні соловʼя, І сонцю, й
Минувщину забуту повертаю
Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого серця, де Успені
Я вкотре бачив сни
Я вкотре бачив сни – далекі й невагомі, Фрактальні кадри, скопійовані колись. Радів дощу, який потрапив знов за комір, А погляд впертий біг щосили догори.
Свою дорогу ти пройти повинен сам
Свою дорогу ти пройти повинен сам, Ніхто, крім тебе, краще це не зробить, Хоч важко буде й боляче ногам — Лиш той, хто йде, свій
Читати смішно в інтернет-сторінці
Читати смішно в інтернет-сторінці, Коли одні й ті самі пишуть бруд. Неначе хейтять ці бездумні вівці, Що за копійку матір продадуть. Як важко жити у
Тече ріка, не радісно тече
Тече ріка, не радісно тече крізь мій народ, і він тече рікою. Одні на Схід, а інші без речей – хіба торбинка – стежкою гінкою
Мне нравится моя седая голова
… Один не то́т, кто всеми позабы́т, а то́т, кому уже никто не ну́жен… Эль Твит. Мне нравится моя седая голова́. И пусть уже тяжёлая
Яблуко у даль не котиться
Пісня на українському фольклорному матеріалі Не скрізь там вода, Куди хилиться верба. Не скрізь хліб там є, Де зозуленька кує … Та не все од
Прошу у Миколайчика
Прошу у Миколайчика так мало: Скажу одне коротке, цінне слово – “Мир”! Коли б таке блаженство вмить настало, Щоб врешті у п¥йла перегорів у д¥пі
Сигнал «тривога» витру в телефоні
Сигнал «тривога» витру в телефоні, Бо він мене лякає день і ніч… В війни страшному горе-марафоні Життя і смерть – це крила протиріч. І знов
Чорні дошки
По селах України, які у 1932-1933 роках не виконували норми хлібоздачі, вивішувалися «чорні дошки». I. Під Ромнами, із вітрами Чорна вісточка, як ніч: “По Вкраїні