Старими стежкáми забутими, Що вже поросли полинáми, Йде доля, у думи закутана, Зневірена геть до нестями… Нещастя дорóгу їй вказує, Страждання — камінням встеляє, Печаль
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Старими стежкáми забутими, Що вже поросли полинáми, Йде доля, у думи закутана, Зневірена геть до нестями… Нещастя дорóгу їй вказує, Страждання — камінням встеляє, Печаль
Стоїть у вишиванці Україна Над тисячами наших сіл і міст. А під ногами не земля – руїна, Але стоїть вона на повен зріст. На вишиванці
А на душі так холодно і зимно, Але не від зими і злих морозів. Душа щемить, а серце б’ється дивно – Війна гримить на Україні
Незвичайний і унікальний Вірш-анацикл, який можна однаково читати з обох сторін: у звичному напрямку (зверху вниз зліва направо), так і навпаки — знизу вверх, справа
Виконую прохання своєї подруги Каті Счастливцевої, написати вірша про її сина, Владислава Волинського, уродженця села Ярмолинці Роменського району Сумської області, якому з дня загибелі 10
Онтологія Людини і майбутнє людства Передмова. Подвиг розуму українського народу. Життя цивілізацій показує, що лише декілька народів ставали творцями певних світоглядів. У числі цих народів
Стражданням, болями, страхами Нас хочуть вибити з землі, Спалити хочуть, та не вийде, Короткі душі в вас, гнилі! Ви стільки болю нам принесли. Ви скільки
Здається, саме час – є ручка, вільний аркуш, збляк позумент зразка всесвітнього письма. Окрилення печаль – нерукотворний тартар. В готичнім стилі – стіл, шпилі листівок
Шановний, “королю”, я голос народу, Мовчати не вмію, за правду борюсь. Не знаючи броду, не лізу у воду, Але всім негодам в обличчя сміюсь. Шановний,
У 1994 році Ліна Костенко дала згоду на обрання її академіком Української академії оригінальних ідей. Це анти-патонівська організація. Ліна Василівна відмовила бути членом академії, яку
Ніхто не захистить. Ти сам на сам. Встаєш і йдеш під кулі, щоб не впасти. Не віддавай мене! – я не відддам, – бо чорний
СВІТЛО у ТЕМРЯВІ (ВІРШЕЛА) Першого дня, на світанку, важко було вірити, що це – всерйоз, хоча навколо чулиця вибухи і горіли будинки, автомобіли, магазини… Другого