Ця ніч була кошмарна і тривожна, Летіли дрони хмарами вночі. Натягнута у тілі жила кожна, В молитві всі, без світла, при свічі. Молились Богу трепетно
Позначка: Ромни
Якщо всі порушені власні кордони
Якщо всі порушені власні кордони, І боляче йти, неможливо злетіть, Коли розбиваються мрій бастіони І серце від розпачу зовсім не спить. Згадай, що коріння міцніє
Диалог с собой
Из цикла “у ками́на” Кто прав – не пра́в… Не на́м судить. На всё есть Во́ля Бо́жья. – Непра́в? Са́м признаёшь свою неправоту́? А, извини́тся
Осінні акварелі
Вінок ронделів 1. Рихтує осінь акварелі, Вітри зривають лист в гербарій, Дощ крапа. Випив день ліхтар і Пряде душа з віршів кужелю. У що зав’ю?
Шахеди. Ніч. Прощаю і люблю…
Шахеди. Ніч. Прощаю і люблю… Я – дух у дусі найсвітліших містик. Хоч світло , мов столітнє інтерв’ю, раз пО раз мре в найцікавішім місці,
Хотіти чи могти?.. Чи – сміти…
Ледве встигла сказати я “та́к”, Як почула у відповідь – “ні”. І заграли всі “скри́пки” в мені, Навіть ті, в яких стру́ни порвали. Чи від
Музейник
23 жовтня виповнюється 135 років із дня народження археолога, музейника, краєзнавця Олександра Кузьмича Тахтая. Народився в сім’ї службовця у м. Ромни. Навчався у Роменському реальному
Осіння хроніка
Осінньо-ржавий кінетизм, культ пільгоправних клумб міськради, не в пору – дух велопараду, сезонний водогону тиск , гіпертонічний жовтня криз , що став інсультом листопаду. Лише
Ти памʼятаєш, як це – жити без війни?
Ти памʼятаєш, як це – жити без війни? Чекати сонця схід… А не відбій тривоги( Цей гул сирен в потилиці дзвенить, Ми зупинились тут, на
Автограф поета на Сулі…
Мале коло ронделів 110 річниці з дня народження Йосипа Дудки присвячується… А легковій пряде ронделі, поки засне в траві густій.* 1. Ронделя явлення нам Дудківським
О величавий, древній мій Ромене!
Диптих ронделів 1. Стала я твоїм іменням, голосом, Річкою, що зветься днесь – Малий Ромен. Збіглися ромашки до твоїх знамен, День лоскоче Сонце житнім колосом.
Куди подіти осені печалі?
Не раз ця осінь із вершини Лікує зором, без аптек. Рожева латка конюшини – І вже не ниє поперек. І вабить очі листу линька –