МЫ ОБНИМАЕМ ГОРОДА, шагами меряем. Читаем новые места, живем в преддверии. Спешим успеть увидеть все, чтобы запомнилось. И бросить мелочью в фонтан, чтобы исполнилось. Мы

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
МЫ ОБНИМАЕМ ГОРОДА, шагами меряем. Читаем новые места, живем в преддверии. Спешим успеть увидеть все, чтобы запомнилось. И бросить мелочью в фонтан, чтобы исполнилось. Мы
Я ніжності хотіла – як реформ для тіла й духу, звиклого до міці. Лапаті села, показні столиці – гул повнолюддя, рясноликий фон, на тлі –
Мої мрії Вже сонце раділо пташиним пісням, В проміннях воно просиналось, Я в мріях щасливих його зустрічав – Мені так дитинство згадалось, Там тато і
Среди моих знакомых были разные: Интеллигентные, морально-безобразные. Писатели, поэты, журналисты; Художники, полковники, артисты. И адвокаты, и прокуроры, и менты… С профессорами, академиками я была на
Я не страждаю тонкощами фраз. Не вмію підлабузо підлизати. На сильних світу я плював не раз. Частенько чув за спиною прокляття… Як дуб, від шрамів
Одні вважають, що Життя це – гра. А інші – що не гра це, а – Життя. Не ті, не ті не знають до пуття.
Я из города лжи и страдания, Я из города страха, воров Я из мест, где в почёте свидания, Правда только в бараке ментов. Где бухают
Город заснежен, Лёгкий морозец, Кружатся снежинки В небе ночном, Прохожие лишь Одинокие ходят, Редких машин Проезжающих шум. Иней январский Деревья украсил, Свет фонарей Им волшебность
Славку, друже, вітаю! Ти славний моряче, Вірних друзів тобі і козацької вдачі! Ти дожив до такої поважної дати – Ювілей би з ріднею, в гурті
Душі і вітру СУголосся, Бринить, звучить в дощинці осінь. Глухим – каштан СУрдопереклад Розмахує гіллям. Сквер. Смеркло. І ліхтарі в сріблястих СУкнях Навшпиньки легко йдуть
Люблю це фото. Ужгород осінній: лускою брук, а далі – в’ється Уж. От і кав’ярня: два кружальця піни… а може, просто тиша наших душ. Її
Моє місто заходить в ніч, Перетерши плітки буденні, У тумані сліпих узбіч Знов ховає думки щоденні. Запаливши вогні, мовчить, Назбиравши зірок в долоні, Суховієм в