ДО 1100- РІЧЧЯ РОМЕН Над Роменом моїм, Оповитим земною красою, Сходить сонце щоранку І життя протіка день у день… Я лишаюсь твоїм Історичним минулим, Сулою,
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
ДО 1100- РІЧЧЯ РОМЕН Над Роменом моїм, Оповитим земною красою, Сходить сонце щоранку І життя протіка день у день… Я лишаюсь твоїм Історичним минулим, Сулою,
Вечір на Сулі Туман вже стелиться на лузі, І прохолода верби обійма, Темніє там, на виднокрузі, І наче диха скошена трава. Та річка гріє ще
Нетлінна любов до рідної землі – рідного краю, трепетне почуття щодо їхнього сьогодення і майбуття – живе у серці кожної патріотичної людини. Моя батьківщина –
Білі каштани, роменські бульвари, Кружляють в алеях закохані пари, В парку лунають оркестрів баси, Юності сміх, дзвінкі голоси. Приспів: Рідний Ромен, рідне місто моє, Серцем
Ти стоїш величаво над Сулою на кручі, Рідне місто моє, сивиною покрите. Твою славу вінчають твої землі родючі, І народ наш у праці хвалу воздає!
РОМЕН-ЦВІТ На ромені погадаю, Чи кохання є, чи ні. Доля все розподіляє, Та чи випаде мені? Відриваю пелюстки – Любить чи не любить… Так було
Роменському земляцтву в м. Києві – 10 років! Для себе цей проміжок часу я розподіляю на два періоди. Перший (майже чотири роки) період прийшовся на
Для нас, роменців, українців – 2010 рік Тигра, безперечно, це рік української Свині, найкращий образ якої відображено в камені у пам’ятнику Золотої української Свинки у
(уривок із твору) Чи то на небі сонце ясне, А чи так тепло на землі, Десь чулося колись завчасно Спочатку предкам, а потім і мені.
У забутті віків назавжди зник Славетних ярмарків великий трудівник Над древнім містом гасне вечір благодатний. Угамувався, зрештою, Іллі Пророка ярмарок. Голковой, Панськой, Рибной вулицями та
СІЧЕНЬ 1 – 100 років із дня відкриття Роменської телефонної станції (1910). 11 –90 років із дня відкриття в Ромні повітового з’їзду вчителів (1920). 15
Я, Захарченко Віта Анатоліївна („… ім’я моє в перекладі – життя, бо дуже крихітною народилась я…”). Родом я з Недригайлівського району, мальовничого села Червона Слобода.