Старий Ромен

З минулого вісті

(уривок із твору)

Чи то на небі сонце ясне,
А чи так тепло на землі,
Десь чулося колись завчасно
Спочатку предкам, а потім і мені.

Там десь далеко, де сонце сходить до землі
І в далечінь пливе життя,
Його уривки блукають великі і малі,
Несе кудись вітрами твоє буття.

Десь зліва – море землі покриває,
Десь справа – ліси та жита,
Які річки до себе підпускає,
Що окропляє та яка його мета?..

Здавен так, браття, повелося –
Хтось розумом, хто ділом процвітав .
Запитуємо, звідкіля усе взялося?
Лиш в Господа ніхто не запитав.

Усі світи культури і народи
Прийшли в наш час, існують на землі.
Ми мислимо від роду і до роду,
Будуємо життя веселі і сумні.

Одвічна правда стежкою до хати
У когось в пам’яті, у когось у ногах,
Бо всі ми люди, всі повинні жити,
Лишати слід по собі у віках…

Хтось може оспівувати в піснях,
Хтось віршами світ прославляти,
Хтось землю відроджує в житах,
Комусь житло потрібно будувати.

Одні відновлюють покоси,
Що у гаю так шелестить трава.
Хтось прикрашає свої коси,
В яких краса прекрасна і жива.

Ми прагнемо до миру,
До кращого і світлого життя.
Комусь не вистачає сили,
А лиш жива в душі мета…

З давніх давен на світі
Існує міст багато і держав,
Міста – то є держави діти,
Та деякі, можливо, ніхто ще не пізнав.

Що здавнини губернія –
то область вже тепер,
повіт – районом став, імперія –
держава є, й багато в ній імен.

На території держави Україна
У області (губернії) Сумській
Є місто славнеє, де справа і де зліва
Його район із селищами в нім.

Що в кожнім селищі отім,
Де є земля, її плоди,
Цим й славиться воно і не в однім,
А в багатьох, де сім’ї є й роди.

Відродження добра, відродження звичаїв,
Від діда прадіда, від внука й до дитини,
Та наперед ще стільки днів незлічених,
Де в кожному ціною є й хвилина.

Будує кожен, кожен твердо знає,
Там, де живемо, там основний наш вклад.
Тож кожен свою батьківщину має
І по можливості наводить у ній лад…

Багато земляків роз’їхались по світу,
До різних міст, можливо, й до держав.
Не кожен надішле про себе звістку,
Лише колись та десь, можливо, хтось когось впізнав.

Та все ж не кожен залиша Вітчизну
І не лише відвідуванням вшановує її,
Одні відшукують в ній юності харизму,
А інші – відродження й підтримання її.

*Для кого «Скибка добре випеченого хліба –
Є з найвеличніших винаходів людського розуму»,
Кому дісталось в спадок це ремесло від діда,
В Ромнах, мабуть, про це відомо кожному.

Хто перейшов значний відрізок літ,
Не втративши й не продавши його,
Щоб залишити тут у пам’яті століть
Для землеробства, багатства народу нашого…

*Та є іще такі в Ромнах особи,
Сьогодні вони тут, а завтра там.
Мабуть, не вистачає в місті їм Свободи,
Але сприяють розвитку і міста, й громадян.

І хоч, можливо, не для кожного це слово
Приємним буде або видатним,
То я повторюю свою цитату знову –
«Послами вони є із Миру й до Ромнів»
Із Миру – скажете. Чому із миру?
Із миру, значить, із людей,
По Миру їздять і живуть по миру,
Що в кожнім кроці є строфа «спондей»…
Інна Пятчанін

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *