Мене все кличе й кличе ліс осінній, Де в золоті берези, зелені ялини, Де павучок так швидко і сумлінно Плете мереживо із павутиння. Де лист
Позначка: Ромен
Усе вже літо віддало
Люблю тебе ясеном Біліють хмарки лебедино І яблука пахнуть вином. Із мрій своїх квітів предивних Плету я для тебе вінок. Вже осінь бреде видноколом, І
Добра і честі лицар
Г.М.Навроцькому з нагоди 180-річчя з дня народження. Сьогодні часу інший подих, Та ваш світильник не погас. Через століття і епохи Йдете ділами ви до нас.
Жінки наші, дружиноньки…
Йде лугами – травами… Йде лугами – травами… Дівчина проста. Квітами яскравими Косу запліта. Очі голубії, Мов шаринки дві. Ой дівочі мрії… Ой щасливі дні!
Моє село
Ой Бішкінь,Бішкінь… Цвітом наливаються Луки запашні. В співах надриваються Солов’ї смішні Місяць в росах світиться, Знявшись в височінь. Як тут гарно стрітися, Ай Бішкінь, Бішкінь…
ГРАНИЦЬІ ЧАСОВОЙ
ТИШИНА Еще тогда, когда нас всех призвали На службу ратную в солдатскую семью, Присягу верности отечеству давали И славного советского оружия цевью. День отпылал и
ВІЧНА СВЯТИНЯ
Лише чотири букви в цьому слові, Та зміст його в усі часи святий, Це слово, мов картина веселкова, Її орнамент спрагло-золотий. У слові цім століття
УКРАЇНІ
Коли стигнуть хліба і зірки швидко падають з неба, І сокирками квітне безмежна небесна блакить, Я звертаю думками, моя рідна Вкраїно, до тебе, Бо тобою
Життєвпорядниця
Бабі ніколи присісти Бабі ніколи присісти – Всі у баби просять їсти: Кози – мечуть, курі – квохчуть, Свині вискнуть – їсти хочуть. Треба лад
Портрет діда
Висів на місці ікони Мальований портрет діда. Ми з ним не зустрілись ніколи – Такою була планида . Забрав його у мене Рік тридцять третій
ВОТ В ЭТОМ, ПРАВО, СУТЬ МОЯ
ВОТ В ЭТОМ, ПРАВО, СУТЬ МОЯ Ревную к прошлому себя. Зачем? Когда читала при свече. Когда мечтала, глядя в небо. Когда делила пополам краюху хлеба.
Поетика
Поетика Як байдужа влада до людей, То тремтить і знищує поетів. Бо поет – це джерело ідей І немає від людей секретів. Ну, а влада