Час так швидко минає, що течія життя, здається, своєю стрімкістю й невпинністю набагато випереджає кипучий і клекотливий потік гірської ріки. Учора вже стало історією, а
Позначка: Ромен
Колінопреклоненні
«ПРАВЕДНИКИ» Рождаємося праведні і чисті, Умившись материнським молоком, П’ємо життя з криниці вод іскристих, І віддано крокуємо в Содом. Надії серця небо потрясають, Криштально чиста
Тарасу Григорьевичу Шевченко
Ты был в Ромнах, ты видел наше небо, Ты воду пил из наших родников… Твоя душа над нами, рядом где-то, А мы не забываем нужных
Іду додому
ПІВЕНЬ ДЯДЬКА ТРЍ̀ГОСТА Українська фольклорна просвіта Так про рідне вістить божество: Наше Сонце трисвітле над світом Півень нам запалив на Різдво. І, як доказ ранковому
ДОСЛІДЖУВАЧ СВОГО РОДУ
Село Комишанка виникло в 20 роках минулого століття на межі двох давніх хуторів Даникового та Сорокалітового. Це нині дещо стирається у пам`яті щодо назв цих
ТАРАС ШЕВЧЕНКО і ПОСУЛЬСЬКИЙ КРАЙ
ДО 200- ліття від ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА В. В. Бугрим, доктор філософії, член правління Всеукраїнского благодійного культурно-наукового фонду Т. Шевченка, академік Української міжнародної
Селищу Недригайлів – 55!
30 травня минає 55 років, коли рішенням виконавчого комітету Сумської обласної ради депутатів трудящих за №466 село Недригайлів Недригайлівського району було віднесено до категорії селищ
Випадок на річці
На канікули Богдан приїжджав до бабусі кожного літа. Хоча навчається вже у восьмому класі, та не полишає звички пожити в селі. Йому подобається топтати росяні
Козацький генерал
Уважно роздивившись себе у великому дзеркалі, Петро Війтик був майже повністю задоволений своїм виглядом. Високий, статурний, чорнявий чолов`яга з орлиним розлетом брів по-молодецькому дивився на
КАРТИНИ НА ЗАМОВЛЕННЯ
Напередодні Дня художника мимоволі в пам`яті моїй виникає образ Нестора Митрофановича Кизенка – художника, котрий, як ніхто, в своїх творчих роботах, в художніх полотнах змалював
ТАРАСІВ ВЕКТОР
Тітка Параска – тьотя Паша, так зазвичай називали її хлопчаки, була жінкою миловидною, з міцною статурою, живими очима, що світилися ласкою й добром і якимось
Берези за вікном
Прожиті дні оцінюю не раз, Гортаю їх, як незабутню повість. Й до щему серце стиснеться щораз За згаяні роки. Й живуча совість Докором вдарить, боляче