Рондель Жовтіють сукні вулиць у Ромені, У кленів сонцем світяться чуби. Навсібіч плід свій бризкають дуби, Калина листом хвастає черленим. Хапає вітер лист у свої
Позначка: Путін – терорист
Ти памʼятаєш, як це – жити без війни?
Ти памʼятаєш, як це – жити без війни? Чекати сонця схід… А не відбій тривоги( Цей гул сирен в потилиці дзвенить, Ми зупинились тут, на
О величавий, древній мій Ромене!
Диптих ронделів 1. Стала я твоїм іменням, голосом, Річкою, що зветься днесь – Малий Ромен. Збіглися ромашки до твоїх знамен, День лоскоче Сонце житнім колосом.
Куди подіти осені печалі?
Не раз ця осінь із вершини Лікує зором, без аптек. Рожева латка конюшини – І вже не ниє поперек. І вабить очі листу линька –
Чорна хустка вдови
Чорна хустка вдови розтривожує душі прохожим, Чорний біль у очах і у серці габою звиса. Скільки їх у війни – і згорьованих, і непохожих, Тих,
Чорно-біла. Четверта…
Чорно-біла, подерта весна… Між руїн чорні сни прикордоння. Спопелів фіолет на бузку, Ну а білий – в пастельнім тумані. Чим спинити орду? – навісна. Хмаровиння,
То сиві дощі дріботять по шосе і полями
Бійцям Сумського 27-го артилерійського полку, які загинули в результаті обстрілу зі сторони Росії на початку вересня 2014 р. То сиві дощі дріботять по шосе і
Простий паркан, нестругані дошки
Думка, висока, як дерево, підхоплює світлий тон. (Пауль Целан, переклав Петро Рихло) Простий паркан, нестругані дошки. Ясенелистий клен послабив руки. Ще лист пожадний в рості,
Мамо, привіт
Мамо, привіт, я вже…дома,- Крізь сльози були ці слова. -Далека дорога і втома, І радість, й печаль обійма. Привіт, моя ненька, я вдома На рідній
Роздуми про життя…
У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,
Німецько-радянська війна
22 червня – ДЕНЬ СКОРБОТИ і ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ. Сучасна стадія фашизму – рашизм. Навіть у цей час росія нанесла авіабомбові, ракетні
Україна у вишиванці
Стоїть у вишиванці Україна Над тисячами наших сіл і міст. А під ногами не земля – руїна, Але стоїть вона на повен зріст. На вишиванці