Квітка в душі

С. ГАЛЯБАРДІ ЗА ПІСНЮ «В РАЙСЬКІМ САДУ»

Я відключаюсь від усього на хвилину,
І ніби я на крилах в небесах.
Коли я слухаю ту пісню «Яворину»,
Я птах, я вільний сизокрилий птах.

Неначе я стою перед Всевишнім на колінах,
За всі гріхи пробачення прошу.
Коли я слухаю ту пісню «Яворину»,
Думками на побачення з матусею спішу.

Не стримую я сліз і не ховаю від родини
Збентежений свій дивовижний стан,
Коли я слухаю ту пісню «Яворину»,
Шепочуть загадкове щось мої вуста.

Як не пишатися тобою, Україно,
За те, що ти зростила генія-творця
Божественної пісні «Яворини»,
Яка духовним змістом сповнює серця.
XI- XII 2011 р.

СНЕЖНЫЙ МАРТ

Закружило, завертело,
Занесло дороги,
Заслепило, загудело –
не найдешь порога.

Не проедешь, не пройдешь –
Снег везде и всюду.
Кто же это – не поймешь –
Разгневил природу?

Вот тебе и март – весна,
птицы прилетели,
“Насладилися” сполна –
морозы, метели.

Нам сюрпризы вот такие
Вовсе не нужны.
С нетерпеньем все мы ждем
Солнечной весны.
24.03.2013 г.

У ЛІСІ СУНИЦІ Я ЗБИРАЛА

І ось я в лісі знов. Суниць щоб назбирати,
Подихати повітрям смоляним,
Лікарської зубрівки щоб нарвати,
Збентежити пташок щоб голосом своїм.

Ось і суничник. Листочки зеленіють.
Після дощу вони і свіжі й соковиті.
Ще де-не-де і квіточки біліють,
Та я чогось не розумію:
Де ж ягідки, чому не червоніють?

А потім помічаю, що суничка
Сором’язливо очі опустила,
Мов наречена. І незвично
Про допомогу начебто просила.

До неї лагідно рукою доторкнуся,
Як зможу, приголублю, заспокою,
В її чарівнім світі я з’явлюся,
А там нема ні хитрощів, ні болю.

І мовлю я: “Не бійсь нікого, ягідко ти мила,
Дивись на світ широкими очима,
Адже не скривдила нікого ти, не розгнівила,
Поганому нікого не навчила.

Лиш радість всім даруєш ти
І вродою, і смаком, і цілющим зіллям”.
Такої втіхи, насолоди, доброти
Відчути всім бажаю на дозвіллі.
06.2013 р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *