Я повна вщерть. А дослухАюсь – пусто – украй, по вінця, розпачем катів. Здалось, січу на поминки капусту, де поряд – потопельник в наготі. Зв’язок
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Я повна вщерть. А дослухАюсь – пусто – украй, по вінця, розпачем катів. Здалось, січу на поминки капусту, де поряд – потопельник в наготі. Зв’язок
Так боляче ніколи не було, І вже не буде! Господи, благаю, Дай мудрості, і сили, і тепла, Чого давно я вже не відчуваю! Так боляче
Ідуть українці дорогами світу. В очах скільки болю, і горя, і сліз. Не можуть змиритися, Боже, з війною. Все важче дається тягнути цей віз. Ідуть
Я жити хочу в Україні, Це рід мій, доля і сімʼя, Іти по стоптаній стежині, Радіючи погожій днині І вічній пісні соловʼя, І сонцю, й
Не з добрих новин починається ранок. Зі сліз і плачу, із ран тяжких і болю. О, Боже святий, збережи Україну! Дай нашій красуні і щастя
… Інша назва – « Як жити й померти людьми» – про спокуси і пристрасті, й фініш забігу. …Нині вперше прохаю тепла у зими й
Говоріть українською мовою, Це престижно настало тепер. Хай пишаються всі калиновою: І селяни, й містяни, і мер. Говоріть українською мовою. В ній сховався жаданий нам
Житло, а присмак – одинарні… Є телевізор, меблі гарні, співкамерники із книгарні навперебій мовчать. Лице безсоння у прищах пігулок, м’яка терплячість палітурок – мов рішення
Тече ріка, не радісно тече крізь мій народ, і він тече рікою. Одні на Схід, а інші без речей – хіба торбинка – стежкою гінкою
Прошу у Миколайчика так мало: Скажу одне коротке, цінне слово – “Мир”! Коли б таке блаженство вмить настало, Щоб врешті у п¥йла перегорів у д¥пі
Сигнал «тривога» витру в телефоні, Бо він мене лякає день і ніч… В війни страшному горе-марафоні Життя і смерть – це крила протиріч. І знов
Оця верба, що вже похила, Гілками хату Насті тре, Хрестом підійде до могили, Коли бабуся Настя вмре. Була, як писанка, вродлива, З косою довгою, як