Сигнал «тривога» витру в телефоні, Бо він мене лякає день і ніч… В війни страшному горе-марафоні Життя і смерть – це крила протиріч. І знов
Позначка: педагог
Ціль свята
У цю війну, ой, так ми натерпілись, Що із думок, з життя не йде вона, Бо українці вже нагорювались І сліз пекучих напились сповна. Запеклий
Ми все повернем те, що нам належить
Ми все повернем те, що нам належить, Міста і села, і ліси, і води. Бач, нас ізроду ворог наш бентежить, Та ми звемось не стадом,
Прапор – це вся Україна
В турецькій Анкарі нарада відбулася. На неї із росії яничар прибув. Він родом з України. Гнида продалася. Прогнутись перед ”цариком” він не забувсь. А з
Про Україну
Українці– народ незборимий. А загарбати нас враг хотів. Він із півночі, півдня і сходу Із війною, як завжди, летів. Бо земля в нас родюча, багата,
Жінці
Я низько кланяюсь вкраїнці За гідних дочок і синів. Хай небо їй несе в хмаринці Й дарує множество років. Радію посмішкам жіночим, В душі жінкам
Дві цариці
Є коханка. Від слова “кохання”… А є жінка. Від слова “життя”. Та коханка – таємне єднання, А дружина – законне буття. Десь у серці двоїстість
Красуня- осінь
Хлюпоче річка про життя, Джерельну воду забирає. Тече в щасливе майбуття, І літо бабине спливає. Дощу у пригорщі налий. Душа вбирає все навколо. Осінню сповідь
Можно я вырвусь наружу?
Можно я вырвусь наружу? Эта тоска меня душит. Стены и своды разрушу. Мне здесь так тесно, так скучно. Можно я крыльям – свободу? Можно я
Бездонна життєва драма Української Вчительки (Л.У. Соляник)
Нарис-опис Учасники пошукової групи Історико-краєзнавчого гуртка Роменського центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю: 1. Коваль Анастасія Віталіївна, 2001 р. н., учениця 6-Г класу
Відкрите Звернення академіка Петра Харченка
Відкрите звернення академіка УАОІ Петра Харченка до керівників держав, Генерального секретаря ООН, очільників світових конфесій, Виконавчої Ради ІЛГА (ILGA), Норвезького Нобелівського Комітету Високоповажне панство! Я звертаюся до Вас із приводу надзвичайно важливої
Моє місто
Моє місто заходить в ніч, Перетерши плітки буденні, У тумані сліпих узбіч Знов ховає думки щоденні. Запаливши вогні, мовчить, Назбиравши зірок в долоні, Суховієм в